Київ напередодні виборів. Позиція природоохоронця

Ті, хто займається в Києві охороною природи а також ті, хто принаймні намагається протистояти знищеню рідного міста, не могли не помітити, що останні три місця, що передували виборам народних депутатів, були не такими, як інші. Це були місяці надзвичайного цинізму, надзвичайного розмаху дерибану (корумпованого самовільного переподілу) земель. Стільки природних територій, стільки парків і скверів, скільки втратив Київ за ці місяці, не було втрачено за жоден інший період історії Києва.

Помітно політика міської влади (власне, міської ради) змінилась влітку 2007 року. Спочатку, відповідно в кінці травня і червня, відбулися сесії Київської міської ради, помітно зорієнтовані на дерибан зелених зон загального призначення. На цих сесіях сталися найсуттєвіші з відомих до цього часу порушень. На кожній Київ неминуче втрачав по кількасот гектар озеленених територій. Найкраще це проілюструвати тим, що червнева сесія міськради виставила на земельний аукціон 100 га Регіонального ландшафтного парку «Голосіїв» - урочища «Покал» і «Бичок», тобто заповідні території. Не говорячи навіть про те, що всі ці рішення грубо суперечать містобудівному, природоохоронному і земельному законодавству, міська рада відверто протидіяла найвищим органам української влади. Того дня, коли урочища Покал і Бичок були виставлені на аукціон, Кабінет Міністрів України погодив проект Указу Президента України щодо створення в Києві Національного природного парку (НПП) «Голосіїв», до якого мають увійти і ці урочища.

Пізніше Віктор Ющенко таки підписав Указ, і в Києві з’явився національний природний парк. Проте, це не зупинило ані дерибан зелених зон в цілому, ані дерибан власне щойно створеного НПП. Однак про це трохи згодом.

Починаючи з липня 2007 року, політика Київради різко змінюється. Інтернет-сторінка ради радикально змінює структуру і тематику. Головна сторінка переповнюється нетиповими заявами „Київрада закликає киян дбайливо ставитись до зелених зон”, „Київрада відмінила те...” „Київрада зупинила се…». На сторінці виникає розділ „Реакція на критику в пресі”, де також активно йдеться про те, як багато зупинили ті процеси, що зазнавали нищівної критики з боку міських ЗМІ.

На письмові запити активістів громадських організацій міська адміністрація починає надавати копії рішень міськради і інші документи. Активісти Національного екологічного центру України розповідають, що 26 липня канцелярія міськадміністрації на особисте доручення заступника міського голови Довгого надала копії кількох рішень. Всі надані копії були з мокрими печатками, видавалися під розписку особисто в руки. При видачі, активістам не робили жодних зауважень (навіть з приводу завданих канцелярії клопот, на що зазвичай активно скаржаться канцеляристи).

Вирішальною зміною, яка яскраво показала, що політика міської ради змінилася, став факт побоїща на Березняках вночі з 26 на 27 червня (http://h.ua/story/47801/), де невідомі зруйнували наметове містечко протестуючих проти будівницва по вул.. Березняківській 12-14 і жорстоко травмували кількох активістів. Після цього міський голова, який нещодавно погодив це будівництво, зарікся будь-якою ціною зупинити його. Відразу знайшли винних у нападі на наметове містечко, затіяли кримінальну справу. Почались активні суди. Крім того, ще 4-го липня Черновецький особисто організовує безпрецедентну в правовому аспекті акцію руйнування деяких будівельних парканів за власним розпорядженням. При цьому рішення міськради, згідно з якими встановлено паркани, не скасовують.

13 липня відбувається ще одна несподівана подія, що примушує київську владу поводитись обережніше. На ділянці «Осокорки-Позняки» провалюється тунель метро. Фактично, в тунель вбили сваю будинку, що будується нагорі. Такого ніхто не чекав. І хоча обійшлося без жертв, вже на другий день рух метро було відновлено, а справу швидко затьмарено купою інших менш важливих подій, які все ж відволікли увагу киян від недавньої загрози.

У підземних переходах біля станцій метро відкривааються точки безкоштовного розповсюдження провладної газети «Вечірній Київ», зміст якої неабияк перегукується з концепцією відомої раніше газети міського голви Леоніда Черновецького «Маю право». Сама ж газета «Маю право» втрачає останні рештки рейтингу і уходить з медіа арени.

З боку міськадміністрації починаються чисельні окозамилювальні акції, спрямовані на досягнення єдиної цілі – створення іллюзії активної роботи. Передусім ця діяльність концентрується в стінах головних «активістів броунівського руху» – комунальних підприємств міста. Зокрема це добре помітно по ініціативах «Київзеленбуду». Першою потужною ініціативою була заява про те, що Київзеленбуд огородить парканами всі парки міста. Київзеленбуд не є землевласником парків, а їхні межі не винесені в натуру (тобто відсутні). Тому жодних законних підстав для встановлення огорож немає. Після оприлюднення цієї інформації і протестів громадськості Київзеленбуд придумав собі іншу роботу, покликану забезпечити використання «зайвих» бюджетних коштів. Черговою окозамилювальною акцією стало таке: „зеленбуд благоустроїть в кожному районі мінімум новий гектар зелених зон”. Оприлюднено, що загалом в Києві виникне 221 га нових парків, які будуть благоустроєні Київзеленбудом (наче він і так не повинен це робити…. Про цей прецедент детальніше сказано нижче.

Більш масштабні іллюзії діяльності робить сама міськадміністрація. Так, розпочато роботу над створенням альтернативного «Київзеленбудові» Головного управління зеленого господарства КМДА, адресу і керівництво якого неможливо знайти досі і альтернативного «Інституту «Київгенплан» - «Інституту генерального плану м.Києва». Створення цього інституту тягне за собою значні бюджетні кошти, фахівців не вистачає навіть існуючому інституту… Крім того, заплановано передачу новоствореному інститутові (який, між усім, матиме статус комунального підприємства) архівів існуючого інституту «Київгенплан». Враховуючи те, що «Київгенплан» регулярно протистоїть київським дерибанам, адже всі вони не відповідають чинному генеральному планові, розуміємо, що планується відбирання функції видачі погоджень у нинішнього інституту, після чого він лишиться лише проектною організацією. Розуміючи, що це може не спрацювати, мер Черновецький готує другий козир проти «Київгенплану», що також подається як вагомий здобуток і його особисте досягнення. Це – розробка нового Генерального плану Києва до 2020 року. Про це було заявлено у вересні. Реальне ж покликання нового генерального плану – узаконення порушень генплану чинного.

Вулиці міста починають активно заполонювати бігборди, лайтбокси і афіші, які оприлюднюють досягнення міської ради та команди міського голови. Серед них найчастіше можна зустріти борди накшталт «Пенсіонерам – стільки-то грошей: ВИКОНАНО» і подібні цій, безпідставні заяви а також портрети самого Черновецького з неоднозначним підписом «Мер усіх киян». Аналогічно до того, як трьома роками раніше, українці показали потужності народної творчості і креативу, обігруючи брендове гасло Віктора Януковича «Тому що…», тепер, кияни показали, на що можна перетворити гасло Л.Черновецького. Поверх оригінальних плакатів виникли виправлення «Нахер усіх киян» і інші. Найпоширенішим виправленням, яке за лічені тижні сформувало новий комічний імідж міського голови стало «Мер усіх марсіан» (http://kiyany.obozrevatel.com/news/2007/7/5/33319.htm). Незрозумілим лишалось лише те, для чого команді Київського міського голови піарити (http://h.ua/story/60446/) себе напередодні виборів народних депутатів, які не мають відношення до міської ради Києва. Могли бути різні варіанти. Втім, пізніше відповідь на це питання стає більш явною.

На початку серпня Києвом починають ширяти чутки про те, що Сам Черновецьки, Довгий, Журавський (http://h.ua/story/59665/) і деякі інші члени мерської команди планують іти на вибори у складі «стабільного» блоку «регіонів». Для цього, начебто, планується масштабний дерибан (http://h.ua/story/52577/) земель Голосіївського району на серпневій сесії міськради. Йдеться про те, що задля місць у партійних списках, «регіоналам» планується величезна земельна подачка. На користь цього свідчила містобудівна рада, яка погодила в кінці липня понад 20 земельних питань у Голосіївському районі – найбільш озелененому районі Києва. Підливали масла у вогонь і опоненти з «помаранчевого» блоку, що дедалі частіше почали заявляти про наміри змінити столичну владу.

3-го серпня «Газета по-киевски» видає номер, на першій шпальті якого розміщено біг-борди «Україні – столичний рівень життя!» з портретами Чернівецького і Довгого. Такі біг-борди виникли від початку серпня у Дніпропетровську, Львові та інших містах.

Кияни усвідомлюють те, що відбувається в місті. Як свідчить опитування, проведене ЛІГА.net 17-22 липня, 46,6% киян вважають, що всі скасування незаконних рішень і інші кроки назустріч киянам є лише спланованою піар кампанією, 21,7% переконані, що всі розмови про скасування рішень скінчаться, як тільки «перестануть бути потрібними». Лише 3% опитаних вважають, що скасовані будівництва справді не поновлять.

Усе стало на свої місця 22 серпня. Цього дня, як і очікувалося, Київрада вчинила найбільший в історії Києва дерибан (http://h.ua/story/52577/), позбавивши столицю понад 2000 га зелених зон «одним махом». Значна частина цих земель має заповідний статус. Достатньо згадати скасування заповідного статусу ландшафтного заказника «Острів Жуків», площу якого скоротили з 1630 га до 196 га! За півтори години, Київрада здійснила понад 100 землевідведень. З відомих діячів ділянку на Лисій горі (26 соток) отримує заступник мера Журавський, а охоронну зону Феофанії (за неофіційними даними) – чоловік не менш відомої політичної діячки – Супрун. Землевідведення охопили «брендові» території «Конча-Заспу» і «Пущу-Водицю».

Скандал навколо дерибану «Жукового острова» змушує міську раду прикривати скоєнє. Дещо згодом після сесії оприлюднюється інформація по те, що в Києві з’явилося 221 га нових парків (http://h.ua/story/58578/), які тепер благоустроюватимуться «Київзеленбудом» за кошти відновлювальної вартості. Утім, громадськість відразу розкритикувала таку заяву, адже а) більшість нових парків «створено» за рахунок приміських лісів, б) зеленбудівці мають благоустроювати всі парки, а не лише ці. Крім того, що ж це за нововиявлені кошти «відновлювальної вартості»? Звідки? Припускаємо, що йдеться про кошти, які будуть виплачені «зеленбудівцям» за роботи зі знесення насаджень у роздерибанених зелених зонах.

Після цього діяльність міськради повертається у звичний режим. На запити громадськості перестають надходити належні відповіді. Уже у вересні з’являються чутки про те, що працівники Київської міської прокуратури (у т.ч. і природоохоронної) отримали ділянки в Пущі-Водиці. І справді, скарги громадськості на неналежно здійснені землевідведення і порядок проведення громадських слухань починають отримувати стандартні відповіді «Нічого вдіяти не можемо. Якщо вам щось не подобається – звертайтеся до суду».

Одним з показових заходів стала зустріч заступника мера Журавського зі співробітниками київських музеїв (http://h.ua/story/59665/), на якій він відкрито агітував за «партію регіонів». Те саме відбувалось і з боку екс-голови Києва п.Салія під час запису телепередачі «Київський форум» 26 вересня 2007 р.

30 вересня відбулися вибори народних депутатів, що перегорнули цю сторінку історії. Висновків з цього матеріалу не може бути ніяких. Це лише сторінка історії міста. Цю статтю, можливо, хтось колись використає, як писатиме новітню історію Києва. Принаймні, хотілось би, щоб усі ці факти не залишилися забутими. Адже від них неабияк залежить сама історія.