Коротка історія
Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерті Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніан І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: «Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города». Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його свято. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється цілим світом. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) – перший папа з цим іменем – близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує свято Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо на честь Миколая.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом з християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях у нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: «У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину – святий Миколай також заступник перед небезпеками зі степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як «О хто, хто Миколая любить» (Т. 4, с. 1533).
Святий отець Миколай вчора і сьогодні
Годі на світі знайти такого святого як святий Миколай, чудотворець з Мир Ликійських, що його мощі спочивають в м. Барі, в Італії. Але як Схід, так і Захід однаково вшановують цього святого.
Коротко треба сказати, що св. о. Миколай був ревним захисником Божої правди в часі єресі Арія. На Першім Нікейськім соборі, де цю єресь було осуджено, був присутнім також і св. Миколай і, згідно церковного передання, відігравав там визначну роль.
Окрім того, минуле залишило нам такі свідчення добродійності святого: він допоміг влаштувати християнські сім'ї трьом дочкам старого батька. Маємо історичні свідчення про те, як св. о. Миколай в часі бурі на морі допоміг врятуватись рибалкам, яким загрожувала неминуча загибель у хвилях розбурханого моря. Будучи єпископом, як провідник народу він врятував свій вірний народ від голодної смерті, чудесно спродавши кораблі з зерном.
Поза тим цей великий святець визволив від смерті трьох воєвод, яких через наклеп несправедливо було засуджено на смерть. Як теж воскресив трьох хлопчиків, яких було замордовано у віддаленій і самотній гостинниці. У час пошесті з нараженням власного життя рятував навіщених мором; словом і ділом помагав потребуючим у кожній біді та й усякій потребі.
Святий Миколай у сьогоденні.
Бувають такі люди, що гадають ніби в Церкві буває так, як у світі — мовляв сьогодні мода на того святого чи на таке набожество, а по часі приходить щось інше, нове, свіжіше... У Церкві так не є, і не так воно є з почитанням св. Отця Миколая. Він і сьогодні має таку саму силу заступництва перед Богом, як мав її тоді, коли врятував з половецької неволі нашого предка. Тож, коли бажаємо від нього допомоги, то завжди мусимо мати трохи тої «миколаївської» пам'яті, як то нині говориться, і до нього прибігати. Як поодинці, так спільними устами постійно мусимо просити, щоб святий отець Миколай, так гаряче почитаний нашими предками, випросив у Бога, щоб усі жителі нашої держави не волочилися по чужих світах, а мали працю вдома, а за неї – своєчасну та справедливу винагороду, щоб усі наші студенти могли вступити без хабарів до вищих шкіл та інститутів, щоб наші малі підприємства могли належно розвиватися та давати людям слушний заробіток, а покупцям вигоду.
Просімо, щоб наші хворі та знеможені не мусили ходити по усяких екстрасенсах, «цілителях» та інших ворожбитах, що наживаються з людської наївності та браку справжньої віри в Боже Провидіння та поміч Богородиці й усіх святих, зокрема нашого святого, що його святі мощі знаходяться в м. Бар, в Італії. Саме цей факт дає нам всім зрозуміти, що, святкуючи перенесення його мощів з Малої Азії на захід, а то було вже після церковного роздору, святий отець Миколай закликає нас усіх до єдиності в єдиній, святій, соборній і апостольській Церкві – спільноті, яка прямує до вічного спасіння та й до неба, де князює й наш дорогий святитель
Просімо у нього допомоги, щоб наші родини випросили собі миру та злагоди в сім'ях й, тим самим, уникали різних трагедій, які так часто трапляються, бо вони такі ж руйнуючі та далекосяжні своїми наслідками, як війни та різні катастрофи, так поширені у сьогоденні.
То ж доручимо нині опіці святителя Миколая всю нашу українську націю, щоби вже раз і назавжди ми визволилися з неволі безбожництва та байдужості й інших подібних моральних занепадів. Святий отець Миколай чекає на нас і радий вислухати усі наші прохання, які ми з довір'ям до нього занесемо. Він не змінився і, як 1700 років тому допомагав людям, що до нього прибігали, так теж і нам сьогодні допоможе. Святий наш отче Миколаю, зглянься над нами і допоможи нам! Амінь.