«Билли, что ты можеш сделать за деньги?...» Як обманули Хитрого Лиса

На жаль, сценарій дуже актуальний для Кримського узбережжя і не тільки. 1998 року постановою Верховної Ради АР Криму було зарезервовано під заповідання урочище Лисяча бухта. Вже пройшла n кількість років, відтоді як науковці Карадазького природного заповідника направили обґрунтування на розширення цього заповідника за рахунок Лисячої бухти. Досі це обґрунтування припадає пилом десь в архівах Рескомприроди Криму, бо, виявляється, воно не відповідає методичним рекомендаціям Мінприроди.

Натомість набагато активніше просувалася справа з виділенням землі у тій же бухті сумнозвісній фірмі ТММ, що вже прославилася своїми посяганнями на Батиєву гору в Києві. Лише активний штурм громадських організацій змусив Рескомприроди поворушитись і нагадати Щебетівській селищній раді про свої зобов’язання щодо заповідання Лисячої бухти, а в Таврійському національному університеті вже почали створювати нове обґрунтування для включення урочища Лисяча бухта до природно-заповідного фонду.

Сказання про Ялтавель

Зовсім недавно всіх нажахала звістка про силове руйнування так званих засобів громадського харчування, що були збудовані татарами на айпетринській яйлі. Причин розглядалось багато. Гора Ай-Петрі входить до складу Ялтинського гірського природного заповідника, на якому по-закону заборонена будь-яка людська діяльність, окрім наукової в обмежених кількостях і за спеціальним дозволом. Звідси, татарські кафе стояли там абсолютно неправомірно. Все б нічого, якби не виявилося, що головною причиною силових дій на яйлі стало бажання деяких кримських можновладців зробити на Ай-Петрі...лижний курорт.

Передувало силовим розбіркам активне просування в колах Мінприроди зміни статусу природного заповідника на біосферний. Це, з невідомих причин, також підтримується директором Інституту ботаніки Дідухом Яковом Івановичем. Для тих, хто не знає, повідомлю, що в біосферних заповідниках передбачається зонування, а значить, можлива спекуляція щодо земельного питання. Це підтвердив головний архітектор Великої Ялти, який зазначив, що для реалізації проекту потрібно всього-на-всього змінити функціональне призначення земель http://news.mediaport.info/ukraine/2007/46860.shtml. Правда, пан головний архітектор, не дивлячись на свій поважний статус, так і не вивчив, що категорії «національний заповідник» не існує в Україні, а ялтинський гірський хочуть переробити не в Національний природний парк, а в біосферний заповідник.

Хіба винні перелітні птахи, що на їхні гнізда прилетіли олігархи

Не щастить в Україні степам. То Асканію Нова розорюють і заселяють свинями, то Український степовий заповідник намагаються перетворити в «Український лісовий». А от на території колишнього заказника Караларський степ, яку хотіла взяти під свою опіку Міжнародна організація охорони птахів, вирішили огнездитись олігархи.

Вся історія полягає в тому, що колишній полігон, місце гніздування тисячі перелітних птахів, перевели зі статусу заказника до статусу Регіонального ландшафтного парку, що теж передбачає зонування. Причина проста: мальовничі схили Північного Заходу Керченського півострову, чисте в тому регіоні Азовське море і нестримне бажання когось заробити на цьому шалені гроші (завдяки відповідним землевідведенням). Найцікавіше те, що селищна рада в цьому випадку проявила справжній патріотизм. Уже було сказано, що на Караларський степ претендувало також Міжнародне товариство охорони птахів, але йому не дали землю з невідомих причин. Натомість дали землю забудовникам, але своїм http://bcc.ukma.kiev.ua/news/index.php . 

Чому Опук мало не опух

Ще одною прикрістю природоохоронців стала ситуація довкола заповідника Опук. Проблеми цієї території розпочалися цього року разом зі зміною адміністрації заповідника. У результаті фінансових перевірок діяльності заповідника було виявлено зловживання на суму більше 20 тис. грн., справу зараз передано до суду. Яким чином адміністрації вдалося назбирати таку чималеньку суму як для заповідника? У цьому їм посилено допомагали туристи, що бажали відпочити на дикій, так би мовити, природі; також практикувалося зниження зарплат, та хіба мало подібних механізмів?

Коли новоспечений директор заповідника зрозумів, що ситуація стала відома не лише вузькому колу співробітників, то результатом цього став лист-виправдання, що, начебто, у заповіднику все гаразд. Лист листом, а наразі в заповіднику планується «рокіровка». Усього на всього, не змінюючи площі заповідника, замінити деякі цінні ділянки як для збереження природи, так і для забудови ділянками з такою площею, але зовсім іншою природною цінністю, аж ніяк не кращою «шоб никто не догадался».

 «За деньги я готов сделать все!»