Залякування дурних

Віктор Янукович не зміг піти з посади прем’єр-міністра гідно. Правий був, напевне, Юрій Луценко, коли сказав, що промову екс-прем’єра, виголошену у Верховній Раді, було написано для цілком іншого результату голосування, й він переробляв її експромтом. Справді, в ній було стільки про «досягнення антикризової коаліції» й «провали помаранчевих», ніби йшлося про продовження курсу на «антикризову стабільність». Виголошене ж того вечора звернення до народу було дещо підкориговане й стало цілісним.

Якщо спробувати схарактеризувати промову одним словом, то найдоречнішим визначенням буде «істеричність». А ще – впевненість у тому, що «піпл усе сховає». Власне, з року в рік найбільше дивує не те, що так багато людей залишаються стійкими прихильниками Партії регіонів, а те, що ці люди чомусь не замислюються над питанням, а за кого їх вважають.

Привертає увагу збіг обставин – вважаймо, що випадковий. Перед тим як виступити у ВР, Янукович відвідав з’їзд партії «Єдина Росія», де спадкоємцем Путіна призначено Дмитрія Медведєва, який підтримує тісні стосунки з Віктором Медведчуком, й українські проблеми йому не чужі. «Перемога на українському фронті» дуже допомогла б Медведєву у виборах, нарешті, сам Путін в інтерв’ю американському журналу «Тайм» недвозначно висловив претензії на те, що події в Україні мають розвиватися за російським сценарієм, а американці не мусять «підтримувати половину українських політиків», тобто відстоювані цими політиками ідеї демократії та європейського розвитку України. Чи випадково Янукович сказав: «Україна й надалі залишається майданчиком для геополітичних ігор»?

Був під час виступу у ВР кумедний момент: Янукович сказав щось на кшталт того, що за прем’єрства Тимошенко «економіка знизилася до 10%». Він запнувся, почав виплутуватися, але спромігся лише на виправлення «економіки» на «рівень економіки». Безперечно, будь-який доктор економічних наук може обмовитись, от тільки мусив би без ускладнень знайти, як виправитись.

З тезами Януковича можна було б сперечатися, розбираючи їх по кісточках. Якби це мало хоч якийсь сенс. Багато цих тез нав’язли в зубах, настільки часто їх виголошували. За Януковичем, то саме помаранчеві «заплямували себе корупцією», «розвалили економіку», «переслідували своїх політичних опонентів» (треба, мабуть, сподіватися, що статус «політичного опонента» мав би давати імунітет від покарання за будь-які правопорушення). «Громадяни не зможуть розраховувати на покращення життя», – попередив Янукович. Напевне, він мав на увазі покращення «вже сьогодні»? Якщо так, то хочеться з полегшенням зітхнути: і слава Богу.

«Ці вибори практично не змінили співвідношення сил в Україні і в парламенті», – стверджував лідер ПР. Якщо так, чого ж він був змушений залишити свій кабінет? «Вибори лише дестабілізували роботу Верховної Ради та уряду», – обурювався Янукович і не помітив, що проговорився: будь-які вибори «дестабілізують роботу», саме в цьому й полягає їхня мета – оновлення парламенту та уряду. Отже, за Януковичем, вибори взагалі є річчю вкрай поганою. «Ці вибори зробили найжахливіше – вони породили лихо, – пророкував далі економічний доктор. – Це лихо – у зростанні цін». Було б добре, якби вчений-економіст ще й пояснив механізм перетворення виборів на інфляцію. Погіршення авторитету України на світовій арені – от іще до чого, за переконанням Януковича, привели вибори. Може, колишній прем’єр має якусь агентурну інформацію, а може, він щось переплутав з ареною, бо жодного разу досі не доводилося чути, щоб вибори в якійсь країні псували її авторитет. А ще відповідальний, та й просто чесний політик мав би аргументувати тези на кшталт: «Ми отримали економіку в руїнах».

Не зупинятимемося на тому, що уряд Януковича нібито «підвищив зарплати і пенсії». Звернімо увагу на інші моменти. За Януковичем, призначення прем’єром Тимошенко є «ігноруванням волевиявлення практично половини України». А якби прем’єром залишили Януковича? Невже це не було б ніяким ігноруванням нічийого волевиявлення? Призначення Тимошенко – це «політичний сепаратизм». То це, виходить, вона влаштовувала відомі збори в Сєверодонецьку? Янукович заявив: «Вони (помаранчеві. – О.Т.) навіть можуть піти на кровопролиття... Всі ми добре пам’ятаємо, як до Києва підтягували війська». Так було сказано у вечірньому виступі, а от із трибуни ВР пролунало: «Підтягували внутрішні війська». Тож міністр Цушко виконував наказ помаранчевих?

А ще дуже зворушливим було звинувачення опонентів у хамстві, після чого майже одразу пролунало: «Народ України викине популістів, як викидають весною після зими непотрібне сміття». До речі, саме на початку весни в Росії президентські вибори...

За всією цією словесною машкарою, втім, чітко проглядало проголошення новому уряду війни. Бо червоною ниткою у виступі проходило: Партія регіонів не дозволить будувати політику на основі популізму. Що регіонали мають на увазі під поняттям «популізм», уже не викликає різнотлумачень: будь-яка «політика з людським обличчям» і будь-яка «економіка з людським обличчям», будь-які кроки, які не змушують українців затягнути паски. Що ж до підтримки та співпраці, то екс-прем’єр пообіцяв це тільки в тому разі, «коли йтиметься про справи».

Навряд чи Віктор Янукович справді вірив, що його відверті перекручування фактів переконають хоч когось, хто вміє бодай трохи аналізувати реальність. Якою ж тоді була мета? Видається, перш за все залякати українців. Переконати їх: ви хоч як проголосуйте, а від Партії регіонів не втечете. Вона або сама буде при владі, або саботуватиме діяльність будь-якої іншої влади. ПР не гребуватиме для цього ніякими засобами – аж до влаштування громадянських конфліктів.