Не все те «заповідник», що «заповідне»…

Всі чули слова «заповідний», «заповідник», «національний парк», «заказник», проте більшість українців не можуть принаймні для себе нормально пояснити співвідношення і значення цих понять. Природно-заповідний фонд (ПЗФ) – чи не найпопулярніша причина непорозумінь серед всіх природоохоронних і екологічних тем. На превеликий жаль, це може призводити до негативних наслідків для самої природи. Незнання категорій, режиму і механізму охорони і навіть самого змісту поняття «ПЗФ» призводить до того, що українці не поважають, не шанують і плюндрують заповідні об’єкти. Саме час розібратись. Раз і назавжди.

Особливо шкідливо, коли в поняттях, пов’язаних з ПЗФ не розбираються ЗМІ. Нерідко, пишучи матеріал, журналіст не хоче розбиратись, не хоче «парити мізки» читачеві і вирішує йти шляхом узагальнення - називає все, що заповідне - «заповідниками», думаючи, що висловлюється ясно. Насправді ж він лише заплутує читача і робить його не тільки непоінформованим а ще й неграмотним. Тому розібратись в цій темі перш за все слід журналістам, для яких, власне і готувався цей матеріал.

Загальні уявлення про ПЗФ

Природно-заповідний фонд (саме таке формулювання фіксується в законодавстві) становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. ПЗФ створюється з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення моніторингу навколишнього природного середовища.

На кінець 2007 року 4,7% території України зайнято об’єктами ПЗФ. Всього це 7279 об’єктів загальною площею 2854477,3 га (є в чому заплутатись, чи не так?!). Подивившись на ці цифри, стає зрозуміло, що більшість об’єктів мають доволі невелику площу. І дійсно більшість ПЗФ - заказники і пам’ятки природи, що мають площу до 1 га. На жаль, це значить, що ПЗФ в Україні має дуже мозаїчну структуру, що, м’яко кажучи, не дуже добре для рослинного і тваринного світу. Проте, відповідно до Указу Президента, до 2015 року площа заповідних земель в Україні має зрости до10-15%.

Реальні «розклади» площ і кількості ПЗФ, станом на 1.01.2007 виглядають так:

- Природних заповідників - 17 (загалом 164,3 тис.га);

- Біосферних заповідників - 4 (загалом 226, 3 тис.га);

- Національних природних парків - 17 (718,7 тис.га);

- Заказників 2709 (загалом 1093 тис.га);

- Пам’яток природи - 3078 (загалом 601,3 тис.га);

- Ботанічних садів - 26 (загалом 1,9 тис.га);

- Дендрологічних парків - 43 (загалом 1,5 тис.га);

- Парків-пам’яток садово-паркового мистецтва - 536 (загалом 13,4 тис.га);

- Регіональних ландшафтних парків - 45 (загалом 626,6 тис га);

- Заповідних урочищ - 793 (загалом 95,4 тис.га).

Непорозуміння.

Існує багато непорозумінь, які ми спробуємо вам пояснити. Втім, все не так просто і послідовна розповідь займе не одну сторінку друкованого тексту.

Непорозуміння, про які ми говоритимемо, виникають переважно по двом причинам:

1. Переслідуючи мету створити досконалу систему ПЗФ, розробники природоохоронного законодавства передбачили багато його категорій, типів і режимів підпорядкування. Пересічним людям це зрозуміти важко. Вони не хочуть і не можуть нормально розібратись в усіх нюансах. Наслідки очевидні - як можна берегти і шанувати щось, коли не можеш навіть второпати, що ж воно таке, в принципі?

2. Як вже було сказано, є різні категорії ПЗФ: Національні природні парки, природні і біосферні заповідники, пам’ятки природи, заповідні урочища, заказники… Але всі вони узагальнені поняттям «природно-заповідний фонд» і є заповідними об’єктами. У більшості людей, недотичних до охорони природи, слово «заповідне» 100%-во асоціюється із поняттям «заповідник». А це неприпустимо, адже це лише одна з 11 існуючих в Україні категорій природно-заповідних об’єктів, при чому - саме та, що має найсуворіший режим охорони. Помилково називаючи заказники, пам’ятки природи, дендропарки і решту категорій «заповідниками», люди вирішують, що в українській заповідній справі панує безлад, що природні території ніхто не охороняє, і охоронний статус надається не диким, скажімо місцям… і. врешті, не цінують реальних заповідників, підбиваючи під одну планку всі типи ПЗФ. А справжніх заповідників при цьому лише 17.

Найбільша відповідальність за поінформованість суспільства лежить на журналістах, з вуст і з статей яких пересічні українці зазвичай чують слово «заповідник». Саме так, як свідчить проведений нами аналіз, ледь не в 90% всіх випадків, коли в ЗМІ йде мова про ПЗФ, журналісти вживають слово «заповідник». Ця тенденція присутня навіть в Києві і Київській області, на карті яких взагалі немає жодного власне природного чи тим більше біосферного заповідника.

Кореспондент робить цю помилку несвідомо, прагнучи зробити матеріал більш зрозумілим читачеві. А можливо і сам дійсно вважає, що весь ПЗФ - «заповідники». Отож, для початку розберемось в категоріях ПЗФ.

Класифіація ПЗФ та відмінності між ними

ПЗФ можна класифікувати по багатьох різних критеріях. Як мінімум, це можна зробити а)за передбаченою Законом категорією, б)за адміністративним підпорядкуванням, в)за наявністю зонування, г)за наявністю адміністрації. Все це неминуче тягне за собою плутанину і ускладнює розуміння ПЗФ простими людьми.

Для спрощення розуміння всіх цих класифікацій, ми виклали їх у зручній таблиці (публікується вперше), яка відповідає на більшість питань. Відповідно до того, хто створює об’єкт ПЗФ, вони можуть бути або місцевого значення (якщо створюються рішенням місцевої ради), або загальнодержавного значення (якщо створюються Указом Президента України). Деякі категорії ПЗФ (біосферні та природні заповідники і національні природні парки) можуть бути лише загальнодержавного значення, а регіональні ландшафтні парки - лише місцевого.

Лишається лише розібратись у змісті категорій ПЗФ. Для цього звернемось до Закону України «Про природно-заповідний фонд України». До кожної з приведених нижче витримок з Закону додана вказівка на те, яка з його статей закріплює кожну конкретну тезу.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища) і штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

Частина цих категорій ПЗФ (див. таблицю), залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності, можуть бути загальнодержавного або місцевого значення (ст.3).

ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ (ПЗ) - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення. Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів. Основними завданнями ПЗ є збереження природних комплексів та об’єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища (Ст. 15). На території природних заповідників забороняється будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю самих ПЗ, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, та інше; розробка корисних копалин, порушення грунтового покриву; усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування; мисливство, рибальство, збирання колекційних та інших матеріалів (ст.16).

БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ (БЗ) - природоохоронні, науково-дослідним установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери Землі. БЗ належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників (ст.17). БЗ мають у своєму складі три функціональні зони: заповідну, що включає території, призначені лише для збереження і відновлення найбільш цінних природних комплексів; буферну, що запобігає негативного впливу на заповідну та зону антропогенних ландшафтів яка включає території традиційного землекористування, місць поселення та відпочинку (ст.18).

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ (НПП) - природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні та науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Основні завдання НПП: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів; створення умов для організованого туризму та відпочинку; проведення наукових досліджень природних комплексів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (ст.20). На території НПП виділяють функціональне зонування: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для ПЗ; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку; господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти та об’єкти комунального призначення парку (ст.21). Відпочинок на території НПП організовується спеціальними підрозділами їх адміністрації (ст.22).

РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ (РЛП) - природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. На РЛП покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів; створення умов для туризму і відпочинку та сприяння екологічній освітньо-виховній роботі (ст.23).На території РЛП може проводитися зонування, аналогічне як для територій НПП (ст.24).

ЗАКАЗНИКИ - природні території (акваторії), цінні для збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів (ст.25). На території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Положення про кожен конкретний заказник готується індивідуально (ст.26). Все, що прямо не заборонено у Положенні - не забороняється. Зонування териториторія заказника не має.

Залежно від основного об’єкту охорони, заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ (ПП) - окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення (ст.27). На території пам’яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану (ст.28). Залежно від обєкту охорони, пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА (ЗУ) - лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані (ст.29). На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників (ст.30).

БОТАНІЧНІ САДИ (БС) створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи (ст.31). На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню колекцій флори. У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного режиму охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони: експозиційна, наукова, заповідна, адміністративно-господарська (ст.32).

ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИ (ДП) створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання (ст.32). На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій. На території дендрологічних парків може бути проведено зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів (ст.34).

ЗООЛОГІЧНІ ПАРКИ (ЗП) створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі (ст.35). На території зоологічних парків забороняється діяльність, щоне пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків. На території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони: експозиційна, наукова, рекреаційна, господарська (ст.36).

ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА (ППСПМ) - найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. ППСПМ є природоохоронними рекреаційними установами (ст.37). На території ППСПМ забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню, натомість забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав’яних газонів. На території ППСПМ може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів (ст.38).

УВАГА! Вся інформація про особливості категорій ПЗФ взята із Закону України «Про ПЗФ України», проте це далеко не вся наявна в ньому інформація. Нами обрані лише ті аспекти, що стосуються пересічних громадян. Решту інформації кожен може знайти в законі самотужки.

Порівняльна таблиця категорій ПЗФ.

ПРИМІТКА: В деяких випадках, для заказників загальноджержавного значення можливе створення адімінстрації.

Які відмінності між цими категоріями ПЗФ цікавлять нас із вами?

1. Можливість відпочивати.

Нерідко держслужбовці, прагнучи не дозволити створити новий заповідний об’єкт, або бажаючи «урізати» існуючий, використовують закид, що, мовляв, „в заповідниках не можна відпочивати”. Непосвяченого громадянина легко «купити» такою провокацією і викликати його обурення проти створення ПЗФ. Особливо гірко, коли, скажімо, голова сільської ради відмовляє науковцям у створенні на території сільради заказника, бо щиро переконаний, що після цього сам не зможе туди потрапити. Звісно, перспектива більше ніколи не ходити до рідного лісу, в якому пройшло дитинство всіх селян, нікого особливо не тішитиме. Думаючи, що статус ПЗФ - це обмеження відвідування, люди сприймають заповідання, як втрату цієї території для себе особисто. Реально ж, відвідування заборонено лише в зонах абсолютної заповідності національних природних парків і природних заповідників. А це - незначна доля від їх загальної площі і тим більше - мізерна частина всього існуючого природно-заповідного фонду (втім, цей факт сам по собі дуже прикрий). Відвідування всіх інших категорій ПЗФ обмежене (і то не завжди) лише для певних категрій транспортних засобів. Ходити і відпочивати можна всюди. Інша справа - кожен об’єкт ПЗФ має Положення, в якому прописано, що в ньому робити заборонено. Не зважаючи на те, що ознайомитись з цим Положенням як правило, буває не так просто навіть тим, хто цього дуже хоче - це не проблема. Основне, що треба знати: відпочинок в більшості об’єктів ПЗФ не заборонений і 100% заборонені в них лише ті форми людської діяльності, які точно приносять шкоду природі. Свідома людина цілком може зрозуміти сама, чи наносить вона своєю діяльністю шкоду природі.

2. Зонування.

Деякі категорії ПЗФ, такі як ПЗ, БЗ, НПП і РЛП, мають зонування, тобто поділ території на функціональні зони, які мають різні задачі і різний режим охорони. Ця тема є відомим приводом для махінацій в ПЗФ Києва і Криму, де земля коштує найдорожче. Справа в тому, що так звана «зона стаціонарної рекреації» та «господарська» зона НПП і РЛП дозволяють рекреаційну забудову. На превеликий жаль, до класу рекреаційної забудови відносяться найприбутковіші типи будівництва: готелі і котеджі (останні офіційно числяться, переважно, як дачі). Не на користь природи грає і той факт, що однією з двох основних задач РЛП і НПП є «забезпечення рекреаційних потреб населення». І що ми маємо? При створенні РЛП або НПП на природних територіях, чиновники нерідко намагаються «відірвати» максимальну ділянку під зони стаціонарної рекреації і господарську. Найяскравіше цей приклад можна простежити, як вже говорилось, в Києві і Криму. Останніми роками дедалі частіше чути ініціативи перетворення заказників на РЛП. РЛП, на відміну від заказника, має адміністрацію, тому здається, що це об’єкт вищого рангу. Тому, пропонуючи перетворити заказник на РЛП, це мотивують начебто «підвищенням статусу» об’єкту. Насправді ж, під цим ховається спроба забудувати до 50% території, що неможливо в незонованому заказнику і можливо в зонованому РЛП.

3. Точкові заповідні об’єкти.

Серед всієї сукупності ПЗФ України існують так звані «Точкові об’єкти ПЗФ». Такими об’єктами є дуже невеликі пам’ятки природи, площа яких практично не має значення. В більшості випадків, точковими ПП є меморіальні і історичні дерева, кургани, священні криниці, джерела і т.і. Такі ПП як правило, не мають буквально природоохоронної функції, проте відіграють велику роль у екологічному вихованні, нагадуючи людям про те, що природні пам’ятки слід шанувати і охороняти. Багато хто, не розбираючись в категоріях ПЗФ, порівнює, скажімо, меморіальний дуб і Карпатський БЗ, міряючи цінність БЗ по мірках меморіального дубу. Це не правильно і треба розуміти, що ці об’єкти створювались із зовсім різною метою і що цінність їх порівняти не можна.

Хоча, в деяких випадках, точкові ПЗФ можуть мати і природоохоронне значення. Зокрема, на старих деревах можуть бути гнізда зникаючих видів птахів, наприклад орлів. На курганах, що збереглись серед розораного степу лишаються останні куртини рідкісних степових рослин. А, скажімо, деякі заповідні криниці на Одещині є єдиними відомими місцями мешкання занесених до Червоної книги України видів креветок.

далі буде…