День соборності чи день незалежності?

В Акті Злуки, який насправді має назву «Універсал Директорії Української Народньої Республіки», є такі слова:

“Однині во єдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно – Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Однині є Єдина Незалежна Українська Народня Республіка...”

Таким чином, саме 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві була проголошена українська незалежна соборна держава. І саме цей день є справжнім днем української незалежності. А 24 серпня 1991 – це День Відновлення української державності після 72 років большевицької окупації (з перервою на німецьку).

Підтвердженням цього є також той факт, що 22.08.1992 Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центра УНР Президентові України Леоніду Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року є правонаступницею Української Народної Республіки (УНР).

Тобто українська держава існує не 17 років, а 89.

Тепер виникає інше питання – хто і скільки має заплатити за 72 роки окупації?

З частиною “хто” все просто. Правонаступницею большевицької держави СССР є Російська Федерація. (І вона цього не заперечує. – ред.). Частина “скільки” набагато складніша. 3,5 – мільйонна Литва за 50 років окупації зажадала від Москви 28 млрд. доларів. Якщо по аналогії перерахувати цю цифру на 47 мільйонів українців та 72 роки окупації, виходить приблизно 540 млрд. доларів. Якщо рахувати ретельніше, не забути, наприклад, Шебелинку та Дашаву, може вийти і більше.

В москалів таких грошей, звісно, нема. Але то не проблема. Можна брати і не грошима. Наприклад, кораблі ЧФ РФ (по ціні брухту, звісно). Або московський кремль по ціні цегли. А шо, в господарстві все згодиться.

Москалі не схочуть віддавати? Це теж не проблема. Є міжнародні суди, є прекрасний приклад швейцарської фірми «Нога», яка впродовж багатьох років через суд арештовує майно Росії за її межами, домагаючись виплати старого боргу.

Тут головне – бажання та натхнення. Крім того, така цифра боргу може бути козирем у будь-яких перемовинах, чи то по набридлому газу, чи по кордонах, чи про терміни базування ЧФ РФ(якщо викупити в москальні флот, навіщо їм взагалі база).

Звісно, чи Президент, чи пані Прем’єрка мали б створити експертну групу, яка б достеменно вивчила це питання і видала зважену, обґрунтовану цифру.