Життя дешевше за вбивство!

Визначальною подією цього року для київських захисників тварин стала зміна позиції столичної влади щодо безпритульних собак та котів. Відтепер “концтабір” для відловлених тварин, розташований у Бородянці, став відкритим для журналістів та громадських організацій, а останні мають право ще й отримувати інформацію про запланований відлов, евтаназію та бути присутніми при їх проведенні. У перспективі йдеться навіть про масову стерилізацію тварин як альтернативу їх убивству.

Лише за період 2006 року було винищено понад 16 тисяч покинутих людьми тварин, на що з міського бюджету м. Києва було витрачено 3 мільйона 200 тисяч гривень. Однак відлов тварин поки що ніхто не скасовував, і з якими цифрами підведе підсумок своєї роботи за 2007 рік комунальне підприємство КП “Притулок для тварин” (Бородянка) – поки що не відомо. Тим часом захисники тварин самотужки намагаються втілювати у життя дозволену міською владою, хоч і дозовану, гуманність.

Зокрема, група однодумців з Голосіївського району (Теремки-2), керуючися поширеною в газетах інформацією про зміну міської політики щодо чотириногих громадян, не залишила поза своєю увагою виклик “будки” у своєму районі. Передусім захисники розпочали перемовини з керівництвом ЖЕКу №107 про альтернативне вирішення цього питання.

Як з’ясувалося, ЖЕК викликав “будку” за адресою вул. Крейсера. Аврори, 5-б у відповідь на скарги мешканців, яким дошкуляють безпритульні пси. Захисники тварин обійшли усіх шістьох скаржників. У двох випадках йшлося про собачі покуси. Причиною такої агресивності, як з’ясувалася, була людська жорстокість: собача мати недолюблювала людей після того, як у неї на очах двірники знищили її цуценят.

Коли скаржники довідалися, що на собак чекає смерть після 2-тижневої перетримки у Бородянці, вони готові були відмовитися від своїх скарг. “Ми ж думали, їх відвезуть до справжнього притулку!” “Ми не бажаємо смерті цих собак. Ми лише за порядок”,– бідкалися мешканці. Іншим тваринам деякі добрі люди бажали смерті лише за те, що від їх мисок залишається бруд. Одна скаржниця, яка виявилася двірником ЖЕКу, роздратовано кричала, що “їх усіх треба вбивати”, а чому – пояснити не змогла.

Захисники тварин пообіцяли начальнику ЖЕКу звільнити примхливих мешканців від небажаних чотириногих сусідів, і наступного ранку виконали свою обіцянку. Зі “злими” собаками тендітні захисниці тварин легко знайшли порозуміння. Коли вони на руках виносили тварин з під’їзду, біля входу зібралися двірники, озброєні залізними ломами, лопатами та палками. “Коли вже та будка приїде?” – нетерпляче запитували вони одне в одного.

“У нас склалося враження, що ці добрі люди хотіли допомогти гицелям добити собак на місці”, – коментує ситуацію одна з учасниць рятувальної акції – член координаційної ради Київського міського товариства захисту тварин Ірина Геращенко.

Захисники тварин за свій кошт помістили собак у собачий готель, розраховуючи згодом влаштувати їх у добрі руки.

“Ми врятували собакам життя, а водночас зберегли кошти з бюджету, – говорить пані Ірина. – Єдиною стороною, хто постраждав у цій ситуації, є ловці з комунального підприємства “Притулок для тварин”. Адже їм не вдалося заробити на цьому грошей.”

За останніми даними, відлов одного собаки коштує 129 гривень, а стерилізація у притулках товариств захисту тварин обходиться приблизно від 50 до 80 грн. То ж праві захисники тварин, які наполягають на альтернативному методі зменшення поголів’я міських тварин, що є економічнішим за вбивство.