Як «група Балоги» унтер-офіцерською вдовою стала та сама себе відлупцювала

Хоч би як хотілося Вікторові Балозі закрити партію, та для того він не має великих можливостей. Услід за паном Балогою про вихід з партії «Наша Україна» оголосили Роман Безсмертний, Михайло Полянчич, Ігор Кріль, Віктор Тополов, Василь Петьовка і Оксана Білозір. А ще – кілька губернаторів. І то, здається, все, на що спроможна нужденна тінь Медведчука. А так добре починалося.

Виконуючи наказ Балоги, один за одним лави партії стали полишати губернатори. Київський губернатор Віра Ульянченко  зібралася геть  з «Нашої України». А вона – не лише Київський губернатор, а й глава обласної організації «Народний Союз «Наша Україна» та близька подруга президента. Та Віра Ульянченко хитро заявила, що всього лише «не виключає свого виходу з лав партії». І це  одна з найбільших прибічників об’єднання з Партією Регіонів! На відміну від інших губернаторів-дуболомів, вона була дуже обережна в своїх промовах. «У нас буде політрада у суботу. Я думаю, що вона стане точкою відліку для партії і покаже, чи здатна «Наша Україна» реформуватися і вирішувати ті цілі, які поставив перед нами Президент. Якщо ми знову загрузнемо в дискусіях, обвинувачуватимемо один одного і далі робитимемо відомо що, тоді, я думаю, що просто частина досить активних людей, що представляють «Нашу Україну», вийдуть з партії і, можливо, народиться новий політичний проект». Ось так закручено й мудро пророкувала Віра Ульянченко.

А от на Херсонщині після виходу з партії губернатора було знято всю нашоукраїнську агітацію. Поспішно залишив партію і Дніпропетровський губернатор. І лише Арсен Аваков продовжував опиратися. Харківський губернатор через свою прес-службу заявив, що не має наміру навіть  заявляти про вихід з партії «Наша Україна». Спекуляції на цю тему і спроби якось особливо тлумачити його намір зайві, повідомила прес-служба. Та все це – лише надводна частина айсбергу.

Повернямося трохи назад. Восени одним з провідних напрямків міжпартійних дискусій про створення єдиної партії з мегаблоку «Наша Україна – Народна самооборона» було в першу чергу обговорення розходжень між ними. І, як відомо, саме ті, що згодом покинули партію, і були першими ініціаторами розвитку тієї теми. А в основі стояло люте бажання «групи Балоги» злитися в екстазі з Партією регіонів. У «любих друзів», здається, дах зірвало. Адже подібні суперечки лише  підкреслюють різницю в поглядах і підходах представників різних політичних  груп у партії. А це, своєю чергою, розколює й сили, що фундують блок. Про який  процес об’єднання тут можна говорити?

Проаналізуємо  заяву «шести». Серед «вагомих причин», що спонукають їх «зробити такий крок», колишні нашоукраїнці назвали «серйозні, необоротні негативні тенденції в розвитку партії як в центрі, так і, що важливіше, на місцях». Але ж згадаймо, що розбудовою партії «на місцях» саме й займався Роман Безсмертний. І саме з його подачі ті тенденції були започатковані. І далі пишуть прямо таки про себе та свої дії. «Дехто з керівництва Партії вже грає за власною партитурою, виходячи з особистих інтересів, а це не має нічого спільного з відповідальністю, плюралізмом і нормами демократії». Вони навіть забули, що фактичним керівником партії є Віктор Андрійович.   А далі знову ж таки тези, які перш за все викликають асоціацію з заграванням Балоги з Ахмедовим, а його групи – з Партією Регіонів. «Наша Україна» як сформований політичний бренд стала зручним майданчиком, красивою ширмою для втілення нав'язуваних ззовні ідей, – йдеться в заяві. – Партію почали використовувати як індульгенцію, як засіб задоволення власних амбіцій, як товар на ринку політичних послуг». Можна й далі приводити цитати, які радше звучать звинуваченням розкольникам, а не виправданням.

Мотиви Кріля і Петьовки в даній ситуації зрозумілі. Вони з Балогою не розлий-вода: куди Віктор Іванович, туди і Василь Васильович з Ігорем Івановичем.

А от відносно Тополова, Білозір, Безсмертного і Полянчича, то їхнє «відщепенство» має дещо інше визначення. Передусім це свідчить, що всі їхні дії узгоджено з Президентом Ющенком. Ба більше: запуск процесу створення нової партії теж з ним погоджено… І заяви харківських «нашоукраїнців, нібито «Ющенко стверджує, що нічого не знає про вихід членів з партії «Наша Україна»,  звучать просто смішно. Бо ж Віктор Тополов – старий товариш президента, а Оксана Білозір взагалі його «людина». Вона без «благословення» Віктора Андрійовича волосся не розчеше. То хто ж повірить в те, що вона  сама – тим більше під тиском поганого Балоги – з НСНУ пішла.

А подумайте, хто такий Роман Безсмертний. Та його ще за програну кампанію 2006-го та розвалену партію хотіли однопартійці в шию виганяти. Та цей вірний президентський холоп для якихось справ знадобився гарантові. І, замість жахливого кінця своєї політичної кар'єри, потрапив на тепленьке містечко в секретаріаті. Втративши в партії впливовість, ніколи не бувши публічним, Безсмертний став руками й вухами Балоги. І вже від його імені то подзвонить регіональним керівникам НСНУ, то якусь інтригу проверне. Особливо проти  Кириленко. Кажуть, шеф навіть більш серйозні справи йому доручав, наприклад, «виховну роботу» провадити з суддями і навіть деякими МВСниками. Одним словом, балогівський клозет зубною щіткою драїв.

 «Віктор Балога запустив зворотний відлік його (НСНУ) існування, заздалегідь накресливши собі чіткий план подальших дій. Ще має, до всього, масу «страхувальних» варіантів. Покинути НСНУ, забрати звідти половину активу, перебратися з ним в «Гарт», охрестивши його новою «партією Президента», – схема, як для Балоги, дуже примітивна. Приписувати йому подібне – кривдити світлий геній Віктора Івановича. Ні, на цей раз він задумав щось куди грандіозніше і масштабніше. Многоходівку в стилі Віктора Медведчука. Медведчука, порівнянь з яким він публічно цурається, але які, насправді, йому лестять», – пише Соня Кошкіна з «Обозревателя». «Гарт»  готується як запасне літовище особисто для Балоги – іншого способу залишитися на плаву в бурхливому морі української політики у нього просто немає. Дуже багато нажив він собі супротивників навіть в «помаранчевому» таборі, щоб не виявитися «голим королем», чужим серед своїх. А так залишається шанс зібрати  з незатребуваних або незадоволених партійну компашку, з нею-то й спробувати прибитися до рятівних берегів. Вдалося ж це, наприклад, Володимиру Литвину, який, коментуючи вихід Віктора Балоги з «Нашої України», не утримався від уїдливого зауваження: «Я заборонив би державним службовцям бути членами партій, оскільки повинні вони  служать не партії, а країні і людям». 

Та все не так просто. Згадаймо, коли 1994 року Віктор Медведчук вступив до лав СДПУ(о), то бев він там спочатку пересічним членом. Однак за кілька років Медведчук зміг розгорнутися на повну силу. Василь Онопенко був змушений піти з партії і створювати інший проект – УСДП, а новим керівником СДПУ(о) став саме Медведчук. Претензії  на провідну роль у НСНУ Балога пред’явив  на з'їзді партії 2005 року після розвалу першої «помаранчевої» коаліції. Тоді він увійшов до групи, що  намагалася здійснити переворот, прибравши з керівництва Порошенка, Третьякова, Мартиненка та інших жертв корупційного скандалу вересня місяця. І у 2006 році йому це вдалося. Та, згодившись на кандидатуру В’ячеслава Кириленка, він не врахував, що той маріонеткою не буде й поведе партію по іншому шляху.  Так що у Віктора Балоги операція з захоплення НСНУ не вдалась, і тому він дійшов рішення цю структуру знищити й запровадити новий проект. Бо ж під ногами почала земля горіти.

25 лютого народний депутат від КПУ Спиридон Килінкаров зареєстрував в парламенті проект ухвали про створення Тимчасової слідчої комісії з розслідування діяльності голови секретаріату Президента Віктора Балоги і його брата Івана, який обіймає посаду заступника голови Закарпатської облдержадміністрації. Звинувачення пред’явлені дуже серйозні. Звичайно друзі-регіонали його не віддадуть, та й БЮТівцям не з руки вступати у війну з поки що президентським ставлеником. Але ж Віктору Андрійовичу скоро обридне грати в ігри Балоги… Що тоді? «А тоді і спливе «Гарт», до якого міцно буде прикручений ахметівський мільярд та гарант Конституції», – вважав Віктор Балога. А Віктор Іванович на білому коні та з шабелькою попереду – в наступний президентський термін.

Однак, аби президента чинного заманити, потрібна цукерка. І нею стала ідея об’єднати Схід та Захід на підтримку Ющенка на наступних президентських виборах. Більш «бредовой», як кажуть росіяни, ідеї не вигадаєш. Але ж могло й спрацювати. Мабуть, було домовлено, що депутати з «Нашої України» та «ахметовці» з Партії регіонів синхронно залишать свої політичні сили й зіллються в єдиному пориві в «Гарті».

Та «регіонали», як завжди, збрехали, і порив не відбувся. А 1 березня, попри спротив групи Балоги, все ж відбулася політрада НСНУ. І на ній заступником Кириленка було обрано племінника Ющенка – Ярослава. А це значить, що протверезення прийшло й до Віктора Андрійовича. Не даремно дніпропетровський губернатор Бондар повернувся до Нашої України, а, як було сказано вище, Віра Ульянченко так і не вийшла, хоча висловлювала наміри. От і залишився глава Секретаріату біля розбитого корита. Та ще й з синяками на сідницях. «Група Балоги» унтер-офіцерською вдовою стала та сама себе відлупцювала.