Чи допоможе «добрий Шубін» мінвуглепрому?

У вугільній промисловості знову назрівають «реформи». На жаль, саме в лапках. Бо системного підходу до реформування галузі як не було, так і немає. Спочатку були кавалерійські наскоки. Премєр-міністр Юлія Тимошенко здійснила наліт на шахту ім. Засядька. Та зламати старого борова вугільної промисловості Фіму Звягільськог їй не вдалося. Так і поїхала, роздавши грізні попередження та не менш грізні обіцянки. Кардинального рішення з шахтою ім Засядько віднайдено не було. А Юхим Звягильській як займався бізнесом, перебуваюсчи у владних структурах, так і займається. Відділатися від бізнесу він не збирається. І примари вбитих у копальні шахтарів йому не сняться.

Торік 23 грудня, під час візиту Тімошенко на шахту ім. Засядька, саме Юхим Леонідович приймав її, демонструючи, хто в домі господар. А, згідно Конституції, він не має права суміщати депутатську діяльність з керівництвом вугледобувним підприємством! Та народний депутат від Партії регіонів навіть не приховував своєї ролі на шахті. Демонстрував це відкрито та нахабно. Погроза прем’єра: «У цьому є порушення Конституції, і ми з цим розбиратимемося!», – так погрозою й залишилася.

Тоді, мабуть з відчаю, спец-служби здійснили військову операцію в Макеївці. У середині лютого робота ВО «Макєєвуголь» була паралізована. Співробітники слідчого відділу київського Управління по боротьбі з економічними злочинами, включаючи автоматників, заблокували низку приміщень державного виробничого об'єднання. Були перекриті входи в кабінет заступника генерального директора ВО з матеріального постачання, транспорту й збуту Вадима Гераськина. Крім того, блоковані кабінети комерційного відділу. По периметру будівлі розташувалася міліція в автомобілях. І все це лише заради арешту все того – ж Гераськіна? Смішно.

А от справжні проблеми у вугільній промисловості чомусь залишаються в тіні. Хоча б те, що при збільшенні фінансування українського вуглепрому з держбюджету, об'єми видобутку вугілля неухильно скорочуються. Не дивлячись на підвищення цін на нього, українське вугілля вже давним давно стало дифіцитом. А що ж наш народний та демократичний уряд? Усе, на що він спромігся, то це  оголосити про намір закупити більше трьох мільйонів тонн за кордоном. А видобуток вугілля все падає. Михайло Волинець каже: «за минулий рік ми збільшили майже на 2 млрд грн бюджетне фінансування вуглепрому, в липні на 60% підвищили закупівельні ціни на енергетичне вугілля, а ситуація погіршується. Причин цього декілька. По-перше, одні з найважчих у світі гірничо-геологічних умов. Наші шахти працюють на такій глибині, на якій ніде у світі виробництво не ведеться, – тільки у нас і в Німеччині. І щороку ми заглиблюємося ще на 70 метрів. Крім того, у нас тонкі пласти – часто менше метра.

Але найбільша проблема – це корупція. Нею пронизана буквально вся галузь… У порівнянні з аналогічним періодом 2006 року, – згідно офіційній статистиці міністерства, – падіння обсягів видобутку склало 3,5 мільйони тонн. Однак не можна довіряти статистиці міністерства, тому що вона не враховує факт того, що зольність вугілля виросла на 3% . А якщо зольність виросла на 3%, то це означає, що до обсягів видобутку приписано ще 2,4 мільйони тонн не видобутого вугілля, яке замінили породою з териконів. Вантажать з териконів порожню породу…

Ще недавно, коли ціни на російське вугілля були не такі високі, везли якісне російське вугілля, додавали туди нашу породу і відправляли на електростанції, неначе це вугілля, здобуте в Україні. І в той же час показували державі витрати, ніби понесені шахтами на видобуток цього вугілля, і одержували дотації з бюджету на ці обсяги. Також зараз близько 3 мільйонів тонн добувається нелегальним способом у так званих копанках. Це вугілля скуповується і показується, ніби воно здобуте на державних шахтах».

Як бачимо ситуація в національному вуглепромі не просто критична. Вона давно перейшла в стагнаційний стан. І аварії на шахтах – то лише верхівка айсбергу. У вугільному господарстві спливли шахти-примари. Чергова урядова реформа загрожує повним знищенням галузі і остаточним вимиранням десятків депресивних міст і селищ Донбасу. На зустрічі з профспілковими лідерами міністр вуглепрому В.Полтавец пообіцяв, що не буде адміністративних змін, і Мінвуглепром збереже свій статус як управлінська структура. Він навіть гарантував, що нове керівництво не робитиме кадрових зачисток і навіть відмовиться від практики приватизації вугледобувних підприємств. Та це лише слова.

Наприклад, кадрові зачистки просто необхідні. Міністр вуглепрому в уряді Януковича Сергій Тулуб розставляв на місцях непрофесійних керівників, і якщо не провести змін, шати будуть загублені. А от перший заступник міністра Олександр Францишко заявив про необхідність швидкого закриття шахт так званої третьої групи. До таких він відніс 130 вугледобувних підприємств. Та, за даними все того ж Мінвуглепрому, в Україні вважаються діючими всього 138 шахт. Тобто, виходить, високопоставлений урядовець вирішив поставити жирний хрест на всій галузі, що явно не в'яжеться із заявами Президента Віктора Ющенка і прем'єр-міністра Юлії Тімошенко «про особливу стратегічну роль вітчизняного вуглепрому як гаранта енергетичної незалежності держави». Кому ж тоді вірити?

 Доходить до курйозів. Наприклад, Донецька облдержадміністрація рапортувала, що «на ліквідацію передано 58 гірських підприємства області (56 шахт і 2 збагачувальні фабрики). Та коли було проведено перевірку, виявилося, що в списку були ті шахти, закриті кілька років тому. «На них були демонтовані копри і засипані шахтні стволи», – говорять спеціалісти, – та весь цей час підприємства існували юридично. От і рапортували про  здійснювані роботи, навіть складали та успішно виконували якісь плани. Ясна річ, одержували зарплати – і чималі. Йшли дотації, і на папері «видобували»  вугілля. Та те вугілля, що йшло як добуте і потрапляло на електростанції, було нелегальним. Більш того, добували його в основному на нелегальних копанках, про що й говорить М.Волинець. З'ясувалося, що між «закриттям» і «ліквідацією» шахти існує велика різниця. Тому зрозуміло, чому 2006 року, одержавши з держбюджету 4,3 млрд. грн., вуглепром добув 80,3 млн тонн вугілля, а 2007 року, добувши  75,4 млн. витягнув з бюджету вже  5,8 млрд. грн.? Цього року передбачено виділити вже 7,2 млрд грн. Але ніхто не гарантує, що вуглевидобудок зросте. Швидше за все, він і далі буде падати. На жаль, мусимо констатувати, що в уряду багато розмов про реформи в галузі, але немає самих реформ.