Найкумедніший персонаж України…

Усю Україну оббігла новина: президент Віктор Ющенко відсторонив Леоніда Черновецького від виконання повноважень голови КМДА терміном на 15 днів. А ще за кілька днів і Верховна Рада України проголосувала за призначення позачергових виборів київського міського голови. Отож правління Льоні-Космосу добігло кінця.

Чи то Чорнобиль, чи завищені норми СО2 в повітрі – але щось відбувається в Україні таке, що в народі іменують дурдомом «Веселка». Дивні зміни спостерігаються від кінця минулого сторіччя, коли Чорнобиль бахнув так, що Союз нерушимий розпався. І пішла мутація… А в першу голову хвороба ця вражає наших владців.

Мабуть, психіатри та психоаналітики, вмикаючи дома телевізор, мають враження, що вони знову на робочих місцях. І добре, коли формат політичних шоу обмежений та ведучі без особливих церемоній припиняють неспинний потік прямої мови наших політиканів. Інша справа у Савіка Шустера: тут їм дають поговорити на повну котушку, а ми маємо щастя побачити наших королів «голими».

Мамо рідна, що ж це робиться? Якщо в епоху «розвиненого соціалізму» вони перелякано читали тексти з папірця, то це може було й не так погано, тому що тепер їм так розв’язалися язики, що й не спиниш (мимохіть пригадаєш лозунг «свободу не спинити»). На останній телевізійній «Свободі» у всій красі свого красномовства був представлений «герой» минулого тижня Леонід Михайлович Черновецький.

Слухаючи цього чоловіка, щиро співчуваєш журналістам, які беруть у нього інтерв’ю, оскільки в усьому потоці його висловлювань важко віднайти зв'язок і сенс. Це ж, цитуючи класика, скільки тонн «словесной руды» треба перемити «единого слова ради»! А при цьому яскраво виражена відсутність комплексів – адже враження таке, що він щомиттєво перебуває у глибокій нірвані (тут українського терміну й не добереш, щоб дати визначення його дивній поведінці).

Ще один весельчак, Генадій Москаль, користуючись безмежною свободою слова імені Савіка Шустера, прихопив до студії навіть підручник психіатрії, завдяки висмикнутій цитаті з якого мало не поставив бідолашному мерові діагноз: «нерозбірливість та тягучість мови, постійний сміх, безпричинна збудливість…». Шустер книжку в «літнього хулігана» відібрав і надав слово головному персонажу, якого Москаль встиг назвати «найкумеднішим в Україні».

Однак щойно Черновецькому вдалося вибратися зі своєї словесної трясовини, з його уст раптом вигулькнула цілком завершена фраза: «Презідєнт разгаварівал са мной последній раз о Кієве часов шесть». Боже правий! Невже хвороба заразна? Важко уявити собі цей діалог, а терплячість президента, якщо таке дійсно було, мабуть сягнула тут вселенських масштабів. А може там працював тлумач? Хоча, з огляду на мерові земельні художества й повну за це безкарність виникає думка, що вони говорили однією мовою, цілком обом зрозумілою.

Коли київська громадськість та представники культури писали Віктору Андрійовичу відточені юристами лаконічні листи з проханням врятувати історичну спадщину Києва спочатку від одного мера (того, що тепер прикрашає собою НУ – НС), потім від наступного, про якого сьогодні мова (того, що божився киянам накласти мораторій на продаж землі) – «гарант» навіть не спромігся їх прочитати, не те, що зреагувати. А тут – шість годин діалогу! Цікаво, як почувався після сеансу цієї доморощеної нейролінгвістики Віктор Андрійович – чи не замакітрилось у нього в голові? Однак усе таки заборонив президент Леоніду Михайловичу переступати поріг київської міської адміністрації як міському голові.

А народ тим часом сушить собі голову над конфігурацією «Тимошенко – Балога». І що там газова війна! Тут цікавіше. Насамперед тому, що прибутки від будівельного бізнесу в столиці (експерти наводять цифру в мільярд з жирним хвостом щорічно) своїми масштабами прибутковіші, ніж газові. Чому Віктор Балога фактично взяв під свій дах «потерпілого» Черновецького – відгадка зрозуміла. Посилаючися на президента, Балога заборонив уряду Тимошенко займатися перевіркою діяльності мера Києва.

А яким віртуозним лінгвістом виявився глава Секретаріату! Він називає КМДА «виконавчим органом Київради», з наївною хитрістю демонструючи у такий спосіб, що Черновецький та очолюваний ним орган не підлягає вертикалі Тимошенко. Такі викрутаси Юлія Володимирівна, звичайно, ігнорує.

Наразі ж кияни чекають наступної порції адреналіну: результатів комісії з розслідування корупційних справ Черновецького. «Якщо виявиться, що там корупції немає – то це так само, як казали, що в Радянському Союзі сексу немає», – додає перцю в інцидент Юлія Володимирівна. Театр продовжується.

«Свобода», № 10 (374), 17 березня 2008 р.