Євроінтеграція України: собачий вимір

18 вересня 2008 р. У приміщенні Всеукраїнського прес-центру інформаційної агенції «Укрінформ» відбулася прес-конференція “Євроінтеграція України: собачий вимір” за участю представників регіональних зоозахисних організацій України.

Бізнес на крові, практикований в Україні на державному рівні, є одним з найтяжчих каменів спотикання на її шляху до Європи. Такою була визначальна теза учасників прес-конференції.

Проаналізувавши ситуацію з дотриманням Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» в регіонах, керівники  зоозахисних та громадських організацій (Київ – Ася Серпінська, Тетяна Метельова, Львів – Максим Підболячний, Одеса – Тетяна Волошина, Слов’янськ Донецької обл. – Ганна Абрамова,  Сум – Наталія Пересечанська, Ужгород – Віра Романова, Харків – Олена Ратникова-фон Зассе, Чернігів – Олена Столярова) дійшли висновку: за два роки, що пройшли з моменту його ухвалення Верховною Радою, Закон «про захист тварин...» і не починав діяти. Собак і котів, що були зраджені людиною й кинуті напризволяще, як вбивали, так і вбивають.

Змінилися лише методи: під гаслами гуманізації нині замість відстрілу кулями практикують заборонений законом відстріл курареподібними препаратами – дітіліном (інші назви – лістенон, міорелаксант, суксаметонія хлорид), називаючи вбивство – відловлею зі знерухомленням (Київ), отруєння (Слов’янськ, Ужгород, Чернігів, Суми). Практикують і катування: закопування в землю живцем (Київ, Ужгород), ламання шиї (Ялта) чи забиття до смерті (повсюдно). І навіть здійснений у деяких регіонах (Київ, Харків) перехід до, здавалося б, гуманних способів регулювання чисельності безпритульних тварин шляхом стерилізації, обернувся несподіваним жахом. Стерилізація по-харківськи – це коли прооперованих тварин тримають чотири дні в  жахливих умовах, а потім відпускають на вулицю, де в них з фактично свіжих ран на животі випадають кишки і тварини тяжко конають.

Причина такої «гуманізації» – не лише відсутність передбачених «Перехідними положеннями» Закону нормативно-правових актів, які мали забезпечити його дію, та неузгодженість з ним значної кількості раніше прийнятих законів, що регламентують цю сферу (усупереч Закону проблемами безпритульних тварин і досі відають служби утилізації сміття). Головна причина в тому, що порушення цього Закону є надзвичайно зручним і ефективним засобом привласнення чиновниками передбачених на розв’язання проблеми безпритульних тварин бюджетних коштів.

Особливої гостроти набув стан проблеми напередодні Євро-2012. Як відомо, однією з вимог, висунутих до України, дотримання яких є умовою проведення в ній чемпіонату, є розв’язання проблеми безпритульних тварин, що перебувають на вулицях міст. І бюджетні кошти на це виділяються чималі. Однак тваринам від того не полегшало. Навпаки: нині знищення тварин дешевими варварськими способами набуває нечуваного розмаху. Мірою збільшення кількості болю й страждання живих істот більшають і статки причетних до того чиновників, дії яких, знову ж усупереч закону, досі перебувають поза державним і громадським наглядом.

Учасники конференції висловили одностайну думку: в державі, де не дотримуються права живих істот на життя без болю й страждань, не може бути й цивілізованого ставлення до людини як теж живої істоти. Державна  влада перебуває у змові з місцевим чиновництвом, яке коштом громадян наживається на садистському вбивстві тварин, уся провина яких лише в тому, що вони живуть. За такого стану речей, коли проблема безпритульних тварин віддана до компетенції місцевих влад (як нині), очікувати виконання Закону й гуманізації стосунків «людина – тварина» не доводиться, оскільки на місцях все залежить від особистих  уподобань керівника місцевої влади. Тому нагальною є необхідність розробки Національної програми захисту тварин (власне, - захисту суспільства від жорстокості), розробки нормативно-правової бази, яка б уможливила дієвість закону, ратифікації основоположних міжнародних документів у цій сфері.  А для розвитку зоозахисного руху в країні не менш нагальною потребою є створення Всеукраїнської організації, яка б об’єднувала вже існуючі регіональні організації і обстоювала їх спільні інтереси. Було ухвалене рішення про створення такої організації.

Учасники прес-конференції сформулювали й вимоги до Кабінету міністрів України, серед яких, крім згаданих вище, участь зоозахисних організацій України в розробці Національної програми й роботі над нормативно-правовими актами, передача управління діяльністю у сфері поводження з домашніми та безпритульними тваринами міністерству охорони навколишнього природного середовища, а головне – негайне припинення ганебної практики знищення безпритульних тварин в Україні.

З пакетом вимог учасники прес-конференції вирушили до Кабінету міністрів, біля будинку якого провели пікетування під гаслом «STOP зооциду в Україні!».