Свобода преси по-донецьки

Свобода преси в Донецьку завжди була кісткою в горлі правлячого в регіоні кримінально-бандитського угрупування. Попри чотири роки з дня приходу до влади Віктора Ющенка, який і піднявся туди під гаслами «свободи слова», ситуація в області мало в чому змінилася. Журналістам загрожують, їм учиняють у продажних судах надхмарні позови і, головне, в області все частіше діє негласна цензура.

Герої публікацій поводяться нахабно і напористо. Як стало відомо, Донецька міська прокуратура порушила кримінальну справу проти макіївського підприємця-інваліда Юрія Аксьонова по статті 383 УК України («Завідомо неправдиве повідомлення про злочин», що майже рівнозначне наклепу). Підставою стала нібито співпраця Аксьонова з журналістами  Інтернет-видання «Громадянська прокуратура України».Щоправда, в ухвалі про порушення кримінальної справи про це не сказано жлдного слова. Підприємця обвинуватили в наклепі на прокурора Київського району м. Донецька  Сергія Софієва. 2007 року Софієв уже здійснював спробу порушити кримінальну справу відносно Аксьонова, однак Макіївська прокуратура тоді відповіла відмовою.

Посадовці подають позови до судів навіть на правозахисні організації, які направляють скарги до правоохоронних органів, повідомляючи про скоювані правопорушення. Подібна справа слухається у Ворошилівському суді міста Донецька суддею Князьковим за позовом одного з голів місцевих райдержадміністрацій. Схоже, що журналістів будь-якими способами намагаються відлучити від справ, обмежити можливості збору інформації, і головне, примусити працювати на господарів Донбасу. Таким чином,  свободи слова в Донецьку як не було, так і немає. І, хоча навіть деякі лідери Партії регіонів згодні з тим, що головним завоюванням помаранчевої революції є свобода слова, проте, роблять все для її знищення. І в цій «святій» справі на першому місці, звичайно ж, наш Донецький регіон. Пригадаймо, як заборонили займатися журналістською діяльністю, а в подальшому й убили слов'янського журналіста Ігоря Александрова. А чого  коштують  недавні   розбирання з журналістами, затіяні мером Слов'янська...  Отож судовими наїздами нікого не здивуєш. Однак виявляється, що можна працювати і ще більш підло та цинічно.

ЗМІ України продовжують детально висвітлювати «справу Ніфонтова». Шість років тому в Донецьку в жителів шахтарської столиці нахабно віднімали житло (за деякими даними – близько двох сотень квартир). «Працювала» сучасна «бригада рекетирів» з розмахом і при повній безкарності. Звичайно, все це не могло би трапитися, якщо б не сприяння чиновників бюро технічної інвентаризації, нотаріусів, могутньої юридичної підтримки. А головне – без прикриття високих посадовців з числа працівників правоохоронних органів, про що заявляв своїм жертвам сам Ніфонтов, називаючи себе бізнесменом. Цим дахом члени угрупування пишались і загрожували тим, хто ризикував їм суперечити. На жаль, на лаві підсудних виявилися лише виконавці, а «дах» і далі процвітає.

Члени злочинного угрупування навіть на лаві підсудних відчувають всебічну підтримку своїх «соратників» і поводяться глузливо-зухвало. «А суди я фінансую!», – хвалився ватажок організованого злочинного угрупування одній з потерпілих (вона зробила відповідний аудіозапис). Однак незабаром після початку розгляду головного звинуваченого – Андрія Ніфонтова – відпустили під заставу в 20 тисяч гривень, попри те, що розмір заподіяного збитку складає мільйони. Четвертий суддя у справі – Олег Бурлаченко не зупинився на досягнутому. Він змінив запобіжний захід і двом звинуваченим, що залишилися. Нібито  неволя «погано впливає на стан їх здоров'я».

Відчуваючи безкарність, звинувачені подали позов до суду про захист честі й гідності, в якому відповідачем виступає оглядач газети «Донбас» Тетяна Заровна. Вони вимагають відшкодування моральної шкоди в сумі 25 тис. грн. –  по 12,5 тис. гривень з журналіста і газети. Андрій Ніфонтов, Володимир Шмідт і Олександр Ліляк вимагають спростувати окремі вислови в публікації від 5 лютого 2008 року «Пов'язали банду підселенців», а саме: «У Київському райсуді м. Донецька почалося слухання кримінальної справи по звинуваченню вимагачів Андрія Ніфонтова, Володимира Шмідта, Олександра Ліляка», і по відношенню до Андрія Ніфонтова: «він її побив». «Ми заявляємо, що дані відомості є неправдивими, не відповідають дійсності, ображають наші честь і гідність, а також заподіюють шкоду нашої репутації людини і громадянина. Автор статті і редакція, поширюючи такі твердження як «вимагач» і «здирство», не тільки сприяли формуванню громадської думки про нас, як про людей непорядних, а й порушили норми моралі і права, і безпідставно обвинуватили нас у здійсненні злочину, що є в свою чергу порушенням норми статті 62 Конституції України». Далі йде твердження про моральні переживання підсудних і погіршення їх фізичного стану і, головне, про психічний розлад у результаті прочитання статті Тетяни Заровної. Вони стверджують, що дані вислови завдають шкоди їх репутації, ображають  честь і гідність.

Тетяна Заровна розцінює ситуацію як тиск на ЗМІ і себе особисто: «На мій погляд, суду не слід братися за розгляд цього позову, поки слухання кримінальної справи не завершено. «Захищаючи свою честь», наші «герої» намагаються убілитись і вплинути на розгляд своєї кримінальної справи». Водночас журналістка вважає, що мала повне право називати прізвища. «По-перше, я веду репортажі із залу суду. По-друге, ця справа має величезний резонанс і значення для безпечного життя суспільства. По-третє, ці ж прізвища називалися під час брифінгу керівництвом донецького УБОПу», – відзначила вона.

На адресу донецької журналістики звучали загрози про судове переслідування всіх ЗМІ, які зважилися оприлюднити цю справу й, головне, назвали звинувачених на прізвища. «Це попередження моїм колегам – не лізьте в нашу справу, яка виглядає як бандитське розбирання з журналістом, – затверджує Заровна, – Ніфонтов поводиться як людина, яка наперед упевнена: звинувачувального вироку не буде. В усякому разі – не буде в Київському райсуді Донецька, де майже кожен суддя раніше виносив ухвали на його користь, відмовляючи в позовах постраждалим».

А ось як пише про справи угрупування ще одна журналістка, Галина Покровськая. «Злочинці фактично викидали законних господарів з квартир, відчуваючи за собою «надійне плече» «даху», вплив якого за повною програмою випробовували законні власники квартир. Безумовно, без прикриття корумпованих елементів з міліції, прокуратури, судів, ЖЕКів, БТІ така тривала діяльність подібного угрупування була б не можлива.

Розламані меблі, зірваний паркет, знищені особисті речі, вирвана «з корінням» сантехніка, загрози і знущання – все це господарі квартир в «елітних» районах Донецька були вимушені терпіти протягом цілої низки років… Зараз на лаві підсудних в Київському районному суді Донецька знаходяться троє звинувачених у злочинних діях у складі ОПГ – Андрій Ніфонтов, Володимир Шмідт і Олександр Леляк.

Група була затримана влітку 2007 року. Організатор і двоє його посібників обвинувачуються в здирстві, хуліганстві і грабежі (статті 189 частина 4, 186 частина 5, 296 частина 1, 9 Кримінального Кодексу України). В Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС Донецької області обіцяють, що скоро до кримінальної відповідальності притягатимуть ще двох чоловік. Всього по справі проходять 12 потерпілих (8 доведених епізодів), але не виключено, що ця кількість збільшуватиметься. Уже зараз, взнавши із засобів масової інформації про те, кого судять, в районний суд приходять люди, які якимсь чином постраждали від підсудних».

Отже, наступна на черзі судових переслідувань вона?