Провокатори і козли

Увесь цей час мене постійно щось муляло у "Маніфесті середнього класу" (http://www.pravda.com.ua/news/2008/12/16/86225.htm), який зі швидкістю блискавки розійшовся ледь не по всіх українських сайтах і був негайно передрукований цілою низкою видань. І ось тепер, здається, все стало на свої місця – і теза про пов‘язаність цього тексту із конторою Глєба Павловського, чи, простіше кажучи, "московською конторою" знайшла підтвердження.

По-перше, чи могла людина, занурена в українські реалії й компетентна, написати такі слова: "Государство давно контролируют несколько десятков олигархических семей. В 2004 году они переписали Конституцию Украины под себя. Понарошку они разделились на синих, оранжевых, белых и серо-буро-малиновых"? Не було 2004 року "білих"; і "синіх" не було й немає. А на додачу БЮТ не голосував за зміни у Конституції, а НУ підтримала їх через силу. "Перекачка вечнозеленых гривен..." Скажіть мені, це яка гривня у нас "вічнозелена"? Двадцятка нового зразка? Щось дуже дрібна купюра, чи не так? А якщо припустити, що перед очима автора тексту стояла зовсім не гривня, а справді "вічнозелена" російська банкнота номіналом у 1000 рублів, чи не стає ситуація психологічно куди більш правдоподібною?

Ідемо далі. "В Украине за семнадцать лет убили 6 миллионов: холодом, голодом, бандитизмом, коррупцией. В ответ только что смогли устроить дискотеку на Майдане. Опять таки, мы забыли, что не на дискотеках изменяется ход истории, а в организованных действиях граждан... Тот, кто этого не осмысливает, остается пушечной массой, которую гоняют с синего майдана на оранжевый, а потом наоборот". Знов-таки, це могла написати людина, яка або не живе в Україні, або дивиться виключно московське телебачення. Це кого ж ганяли з одного майдану на інший? Хіба що кільканадцять прихильників О.О.Мороза, чи не так? Крім того: як на мене, український громадянин, хай із Одеси чи з Донецька, обов‘язково вказав би в числі факторів зменшення кількості населення (і не тільки у зв‘язку із цим) еміграцію. Постійну і тимчасову, "заробітчанську".

І нарешті: маніфест українського середнього класу ніколи б не поминув наголосу на цінності свободи. Це російський середній клас перейнятий тільки статками і навіть демонстративно хизується – "ніякої політики". Розбирати ці відмінності, їхні витоки, їхню специфіку – надто довго, просто варто констатувати ці принципові відмінності. Плюс ще одне: без свободи дій немає ніякого середнього класу ані в європейському, ані в американському, ані в індійському розумінні цього поняття. Є просто більш-менш забезпечені люди, спроможні прогодувати свої сім‘ї й купити авто та квартири в кредит.

А тепер – головне. "Мы им 13% подоходного налога, они нам инфляцию". Груба робота! Це 2004 року, коли Глєб Павловський і його команда днювали й ночували в Україні, податок із фізичних осіб становив 13%. Сьогодні він дорівнює 15%... Матчастину вчити треба!

...Якщо ж я неправий і Юрій Романенко сам усе це придумав і написав, то він людина гранично некомпетентна, гірше, ніж усі ті проФФесори, і публіка, що дудітиме за його сигналом – перепрошую, просто КОЗЛИ. Які готові змінити владу одних неуків на диктатуру інших.

А втім, варто вчитатися і в інший текст – "Манифест 2.0. Зачем мы это делаем?" (http://www.pravda.com.ua/news/2008/12/19/86478.htm): "...Уже на следующий день мы продолжим работу. Прежде всего, мы ответим на письма всех тех людей, кто написал нам. Мы сделаем аудит, который позволит достаточно быстро создать структуры общественного движения в регионах. Пока они на Новый год будут пить ром на Барбадосе, мы проедем по Украине, чтобы посмотреть друг другу в глаза и наладить контакты. Мы проработаем нашу идеологию и простыми словами и мессиджами донесем ее до людей. И только выстроив систему, мы перейдем к акциям, которые требуют более серьезной подготовки".

Або це чистісінької води хлестаковщина, або... Як один з організаторів Партії зелених на початку 1990-х і співавторів її програми (ще тоді, коли партію очолював Юрій Щербак і її діяльність базувалася на ентузіазмі, а не на грошах), я добре знаю, яких професійних зусиль і яких коштів потребують такі речі. Звідки все це виникне на порожньому, як нас запевняють, місці?

І ще одна велика цитата – тепер уже з інтерв‘ю Юрія Романенка, який начебто є автором "Маніфесту". "...Украине сейчас нужен свой Франко, Кемаль или Салазар, чтобы остановить процесс развала государства. А по большому счету, речь идет о создании нового государства – третьей Республики, которая будет избавлена от недостатков и родовых травм нынешнего украинского государства. Эта партия должна быстро набрать популярность и получив 51% голосов провести перезапуск государство. Кризисным Актом должна быть отменена действующая Конституция Украины и предложена новая, согласно которой Украина превращается в президентскую республику, где глава государства несет всю ответственность за исполнительную власть. Он формирует правительство, отвечает за внешнюю политику и т.д. Президент выступает как Суверен, который гармонизирует отношения между различными социальными группами, ФПГ. Парламент становится двухпалатным, а регионы укрупняются, превращаясь в штаты или нечто подобное. Так мы ослабим региональных баронов и улучшим управляемость страной... Параллельно проводится реформа административного и криминального кодексов резким ужесточением наказаний. Поскольку ключевой проблемой является коррупция, то вводится смертная казнь за коррупцию в крупных размерах (устанавливается специальных ценз), государственную измену. Вводится гибкие наказания в виде общественных работ, которые бы позволяли привлекать воров и нарушителей общественного порядка к ремонту инфраструктуры. Новая политическая сила, придя к власти, неизбежно столкнется с необходимостью казней ответственных за катастрофическое положение в стране. Народ поддержит это, если казни будут ограничены во времени и немногочисленны". http://politics.in.ua/index.php?go=News&in=view&id=10873

Президентська влада, двопалатний парламент, укрупнення регіонів – це все речі, які можуть дискутуватися і навіть бути визнані прийнятними (хоча чим об‘єднання Донецької і Луганської областей в один штат обмежить Ахметова, а об‘єднання Київщини і Черкащини Губського – хоч бийте, не розумію). Проте головне тут інше. Юрій Романенко і/або його господарі, схоже, давно не відкривали Конституцію України і не знають (або забули), що 51% голосів для її зміни замало. Ба більше – щоб змінити державний лад, потрібен не "кризовий акт", а всенародний референдум. Та все одно: чинний Основний Закон не дозволяє звужувати обсяг людських і громадянських прав та свобод, а це нам якраз і пропонують.

Іншими словами, пропонують нам фашистський (Франко, Салазар) державний переворот. Не більше і не менше. З відповідною реакцією у світі.

Я вже не кажу, що відновлення смертної кари – це автоматичне виключення з Ради Європи і додаткова можливість для влади (хай і нової) розправлятися з "неправильною" публікою плюс необмежені обшири для розгулу мєнтів – щоб "успішно розкривати" злочини, списуючи їх на непричетних (скільки там було розстріляно невинних людей за злочини Чикатила, а? Та й за гріхи Онопрієнка постраждав не один). І взагалі – смертна кара "за коррупцию в крупных размерах, государственную измену" – який чудовий й ефективний важіль перерозподілу влади і власності!

А "гибкие наказания в виде общественных работ, которые бы позволяли привлекать воров и нарушителей общественного порядка к ремонту инфраструктуры" – чи це не новий різновид каторги? Втім, нічого нового тут насправді немає – більшовики та нацисти успішно (виходячи із їхніх цілей, звісно) застосовували цей метод. Та при чому тут інтереси середнього класу? Хоча, з іншого боку, Гітлер і Ленін таки належали до нього...

Отож, як на мене, під виглядом "Маніфесту..." український середній клас одержав або писанину безграмотного самозакоханого персонажа, або це не більше, ніж провокаційний документ відомої московської "контори". Проте так чи інакше ті, хто відгукнеться на заклики "Маніфесту..." – не більше, ніж банальні цапи-відбувайли (а, може, і просто козли).