Енергія пустодзвонства

Віктор Ющенко вирішив нарешті розв'язати проблему енергетичної залежності України від Росії. Як було заявлено, Президент призначив дати, коли він заслухає глав обласних адміністрацій на предмет того, яких саме заходів з енергозбереження та переходу на нетрадиційну енергетичну орієнтацію було вжито у підвідомчих їм регіонах. А ще вони муситимуть доповісти, яких заходів буде вжито надалі. Виходить, нарешті чи не найболючішу проблему буде зрушено з місця?

Глави адміністрацій зможуть доповісти, будьте певні. І сумнівів бути не мусить. Якщо зібрати докупи тексти їхніх доповідей і спалити їх, можна буде обігріти середніх розмірів місто. Що дійсно викликає сумніви, то це те, чи можна буде отримати від цих промов яку-небудь більшу користь.

От як бувало в СРСР? Зникав, скажімо, з продажу туалетний папір. Тут само організовували міністерство туалетної промисловості, а ще й відповідний відділ у ЦК. Керувати справою викликали визнаних майстрів ліквідації проривів, які протягом своєї партійно-адміністративної кар'єри проривали все що завгодно – від науки до сільського господарства. І починалися наради, наради, наради. На них заслуховували численні доповіді, оголошували подяки та догани, ставили на вид та суворо вказували – от був в СРСР такий вид адміністративного покарання: “Чиновникові такому-то було суворо вказано“. Ні, туалетний папір у підсумку так і не з'являвся у продажу. Але ж як робота кипіла!

А ще в Китаї за часів Мао Цзедуна вирішили влаштувати Великий Стрибок. Саме так, з великої літери, – бо твердили, що так зватиметься ціла епоха. Усі китайці від малого до старого нашвидкуруч опановували навички металургів, а домни будували навіть у дворах будинків. Отримана в підсумку продукція виявилася непридатною навіть для не такої вже вибагливої тодішньої китайської промисловості.

Виглядає, що щось дуже подібне відбувається сьогодні в нас. Енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії – то нагальна проблема національного значення, а то й питання національної безпеки. Тому, здавалося б, і розв'язувати її мусили б на національному рівні. Не завадила б навіть національна програма. І готувати її мали б хто завгодно – учені-енергетики, геологи, економісти, можливо, навіть фізики. Тільки не професійні адміністратори. Їхня справа – брати до виконання, і не більше. А розв'язувати національну проблему на рівні районів та селищ міського типу – то справа безперспективна від самого початку. Чудесники адміністрування не зможуть дістати енергію з рукавів, хоч би на вуха повставали.

В одній із славетних мініатюр Аркадія Райкіна були такі слова: “Привязать бы ей к ноге динамо – пусть она ток дает в недоразвитые районы!“. Якби ж то знайти спосіб, як перетворювати кипучу енергію наших державних та регіональних адміністраторів на світло та тепло!