Навіщо діалог?! Для щастя досить Хари!

Голова ФПУ Василь Хара прагне

монополізувати профспілковий рух у державі

4 березня Комітет з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України рекомендував останній прийняти в другому читанні і в цілому законопроект «Про соціальний діалог» у новій редакції, що в багатьох положеннях суттєво відрізняється від проекту, ухваленого в першому читанні 3 вересня 2008 року. Головою комітету і автором законопроекту є депутат від Партії регіонів Василь Хара, голова Федерації профспілок України. Пан Хара добре знається на законопроектах, а у співавторстві з Ярославом Сухим та Олександром Стояном до цього вже «протягував» інші законопроекти, серед яких найбільш гучним був проект Трудового кодексу, що спричинив чималі заворушення в Україні, викликав акції протесту та демонстрації серед населення різних регіонів.

Однак пан Хара не зупиняється на досягнутому – він узявся й за зміни норм ведення соціального діалогу. Фахівці Конфедерації Вільних профспілок мали змогу детально вивчити документ й однозначно констатували: законопроект націлений на впровадження цілковитої монополії ФПУ і позбавляє вільні профспілки, а отже і мільйони українців, свободи вибору, альтернативи корумпованим старим профспілкам, що останнім часом дедалі більше політично забарвлені в кольори Партії регіонів.

Так, згаданий законопроект встановлює надзвичайно завищені, як для умов, що існують в Україні, вимоги щодо репрезентативності загальнонаціональних профспілок, які поставлять за межі офіційного механізму соціального діалогу багато організацій, що входять до складу КВПУ та міжнародних профспілкових об’єднань.

За ініціативою голови КВПУ Михайла Волинця, проект закону було надіслано на експертизу до Міжнародної Конфедерації Профспілок, де його буде розглянуто на предмет відповідності міжнародним нормам ведення соціального діалогу, прав людини, законів про профспілки.

Щодо соціального діалогу, очільник КВПУ переконаний: саме від наявності реального діалогу між сторонами (державою, профспілками і роботодавцями) залежать успішність держави, гідні умови праці для українців. Протилежне призведе до хаосу, до монополії корупціонерів. Не вирішуючи проблем, наявних у соціальному секторі, не усуваючи непорозумінь між сторонами діалогу, сказав пан Волинець, ФПУ намагається монополізувати профспілковий рух, стати на чолі народних мас і керувати ними так, як заманеться. Вільні профспілки можуть втратити свою роль у державі, і це неминуче призведе до загибелі тих перших променів розбудови громадянського суспільства, які ми вже маємо.

На сьогодні поняття «галузь» не має юридично обов’язкового визначення в національному законодавстві України. Через це, згідно із законами «Про колективні договори і угоди» і «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», роботодавці і профспілки фактично мають можливість самостійно визначати, що вони самі вважають галуззю, у якій укладається відповідна галузева угода. Крім того, закон містить норму, що забороняє недопущення до колективних переговорів на галузевому рівні будь-якої профспілки, що бажає взяти в них участь, за умови, що вона має свої структури на підприємствах, охоплених переговорним процесом.

Тим часом новий законопроект у своїй останній редакції визначає, що право на участь у колективних переговорах та організацію страйків матимуть лише репрезентативні профспілки, які водночас відповідатимуть цілій низці критеріїв. Зокрема – охоплювати своїм членством не менш ніж 10% працівників відповідної галузі й бути учасниками не менш ніж 5% від загального числа колективних угод, укладених на рівні підприємств.

Унаслідок затвердження таких умов більшість організацій, які впродовж тривалого часу є учасниками колективних переговорів та механізмів соціального партнерства, буде виключена з них – як, наприклад, Профспілка-асоціація льотного складу цивільної авіації України, що охоплює переважну більшість українських пілотів, проте значно менше, ніж 10% усіх «працівників повітряного транспорту».

Крім того, від участі в офіційному механізмі соціального партнерства будуть відсторонені нові зростаючі організації, зокрема такі як Вільна профспілка освіти і науки України, що на сьогодні вже є учасницею галузевої угоди та членом Інтернаціоналу освіти, проте охоплює менш ніж 10% усіх освітян.

Таким чином, встановленого законопроектом пана Хари нового «бар’єра» не подолає значна кількість вільних профспілок, за якими – тисячі працівників!

На досягнення тієї самої мети спрямовані й норми нової редакції законопроекту «Про соціальний діалог», які передбачають, що для розгляду на предмет визнання репрезентативною профспілка допускається не раніше, ніж через 2 роки з моменту її легалізації державними органами юстиції. Водночас самий розгляд питання про репрезентативнысть має проводитися не частіше, ніж раз на 5 років. Таким чином, новостворена національна профспілка за певних обставин може чекати протягом 10 і більше років на можливість приєднання до галузевої та генеральної угод, які за традицією укладаються на 2 роки й нерідко автоматично пролонгуються на ще більший термін.

Для країни, де профспілковий рух усе ще перебуває в процесі трансформації, унаслідок чого нові національні профспілки утворюються практично щороку, такі уповільнюючі процедури є абсолютно неприйнятними, оскільки ведуть до значного зростання розриву між формально-юридичною і фактичною репрезентативністю.

Загалом, положення законопроекту несуть містять серйозні порушення права на організацію та ведення колективних переговорів, передбачених законом «Про профспілки», Конституцією, ратифікованими Україною міжнародними угодами… Профспілки, по суті, позбавляються права незалежно і самостійно визначати свою структуру і сферу дії, якщо вони прагнуть досягти визнання як репрезентативні й здобути офіційне право на ведення колективних переговорів.

Варто також наголосити, що до роботи над законопроектом представників Конфедерації Вільних профспілок не допустили, а надані ними пропозиції та зауваження було проігноровано. Профільний парламентський комітет під головуванням Василя Хари ухвалив зміни до законопроекту без попереднього повідомлення та будь-яких консультацій, зокрема з КВПУ, яка є учасницею всіх чинних на сьогодні в Україні офіційних механізмів соціального партнерства на національному рівні.

У своєму листі до голови Міжнародної Конфедерації Профспілок з проханням оцінити законопроект «Про соціальний діалог» Михайло Волинець, зокрема, зазначив: «Ми не можемо оцінювати цю ситуацію інакше, ніж цілеспрямовані дії пана Хари з метою знищення КВПУ і встановлення в Україні офіційної профспілкової монополії. Успіх цих дій призведе до того, що профспілковий рух буде позбавлений можливості нормально розвиватися й виступати як відповідальний соціальний партнер. Таким чином може лише значно збільшитися кількість нелегальних страйків, а також стихійних акцій протесту трудящих, очолюваних неформальними ініціативними групами, не оформленими юридично у вигляді профспілок».

Окрім цього, реальною може стати проблема проведення «іграшкових» робітничих страйків, керованих певними політичними силами, які не мають жодного стосунку до профспілкового руху і захисту прав робітників працівників.

Про те, як розвиватимуться події довкола соціального діалогу в Україні, читайте в наступних випусках «Контрасту».