«Кров не фарба – з рук не змиєш!»

Жорстокість до тварин псує міжнародну репутацію української держави напередодні футбольного свята.

В рамках підготовки до «Євро-2012» влада столиці готова розпочати «зачистку» міста від безпритульних тварин. Чиновники виправдовуються, посилаючись на загрозу сказу, а насправді столицю охопила епідемія жорстокості до тварин. На початку квітня зоозахисні кола столиці розпочали серію акцій протесту, намагаючись у такий спосіб примусити чиновників виконувати прийняту понад рік тому альтернативну програму зі стерилізації тварин. Зоозахисна ініціатива була підтримана відомими на заході діячами у сфері захисту тварин.

«Кров не фарба – з рук не змиєш!»

Так скандувала обурена громадськість столиці під стінами київської мерії на знак протесту проти знищення безпритульних собак та котів. Протестуючі  звинувачували міських очільників у жорстокості та зароблянні грошей на стражданнях тварин. «Їхня кров – гроші в кишенях корупціонерів», «Пане  мер! Виконуйте свої обіцянки!», «Геть радника мера Бєрзіну – міс Жорстокість!», «Євро-12 вмиється в крові невинних тварин» – волали гасла.

Понад півтори сотні людей, переважно молодь, не шкодували голосових зв'язок, щоб висловити свою незгоду з позицією міської влади щодо безпритульних тварин. Пікетувальники для виразності доводили свою позицію навіть «собачою мовою» – час від часу починали вити й гавкати. Чотирилапі брати на знак єдності зі своїми захисниками махали хвостами та додавали свою ноту протесту. Зіркою акції був собака Мухтар з паралізованими кінцівками, який вправно пересувався за допомогою спеціального пристрою на колесах. Він позував перед камерами, мабуть розуміючи свою місію захисника прав собачого племені. Креативна молодь вдалася до імпровізованого перформансу, поливаючи східці мерії томатним соком, схожим на кров. Група молодих людей лягла горілиць на східцях мерії, зображуючи «евтаназованих» («присиплених») на смерть тварин. Намагаючись бути почутими, пікетувальники неодноразово вмикали сирену в мегафоні.

Vox populі доносився до зали, де переважну більшість засідаючих складали прибічники евтаназії: представники ветеринарного управління, санепідемстанції, працівники жеків. До думки цих так званих фахівців влада традиційно прислухається в першу чергу. Ідею гуманного ставлення до тварин, яка є нормою у цивілізованому світі, комунальники та чиновники від ветеринарії вперто не сприймають.

Пікет під вікнами мерії їх чимало дратував, але вони затято тримали позицію гицелів.

Арифметика обіцянок

2007 року лідерам зоозахисного руху вдалося переконати київських чиновників у тому, що знищення безпритульних тварин є не лише жорстоким, а й не ефективним методом боротьби з безпритульністю, оскільки не призводить до зменшення тварин на вулицях; а до того ж це ганьбить репутацію України за кордоном. В результаті тривалих дебатів з залученням міжнародних експертів Київська влада прийняла Програму гуманного регулювання кількості безпритульних тварин шляхом стерилізації. Окрім методики зменшення кількості тварин шляхом позбавлення їх можливості розмноження (стерилізація/кастрація) Програма включала в себе безпосередню участь волонтерів-опікунів у подальшій долі тварин. Йшлося про те, що собаки з ветлікарні мають бути повернутими на вулицю під опікунство своїх захисників. Це заощадило б кошти, оскільки будувати притулки для тварин дуже дорого.

На здійснення альтернативної вбивству Програми з бюджету міста було обіцяно виділити 76 млн. 325 тис. грн. Реалізація Програми передбачалася протягом 2008–2011 років. Незважаючи на вагомі інвестиції у Програму та непомірно роздутий штат (72 одних лише офісних (!) працівників) комунального підприємства «Притулок для тварин» (Бородянка), 20 – ветлікарів КП «Міська клініка ветеринарної медицини», та 30 – Центру ідентификації тварин) левову частку робіт по виконанню Програми чиновники поклали на волонтерів – без фінансової підтримки їхньої діяльності.

Захисники тварин активно взялися за справу. Однак одразу виникла проблема з місцями післяопераційного догляду для тварин, оскільки після хірургічного втручання тваринам потребується до десяти днів реабілітації. Постала ще одна проблема: надзвичайно низький рівень професійної підготовки та моральності ветлікарів. Стан прооперованих в комунальних ветклініках тварин часто-густо був незадовільним. Недобросовісно працювали й ловці з КП «Притулок для тварин», що мали постачати тварин з вулиці та повертати їх після одужування під опіку волонтерів. Чого тільки варті випадки транспортування простерилізованих собак у автомобілі з дірявим дном (!), через яке тварини неодноразово випадали та гинули під колесами...

Динаміка стерилізації була настільки слабкою, що не могла задовольнити потреби міста, і вже у першому кварталі 2008 року стали помітними серйозні ознаки провалу Програми. Загалом, діяльність комунальників можна охарактеризувати як відвертий і безсоромний саботаж. Скарги волонтерів на злочинну бездіяльність відповідальних осіб залишалися без реакції влади.

Кількість простерилізованих тварин у КП «Міська клініка ветеринарної медицини» була мізерною. Закономірно, що весною почала швидко зростати кількість новонароджених цуценят. На тлі весняних шлюбних собачих ігрищ вибухнула ще одна «стихійна катастрофа»: дочасні вибори столичного голови. Як пояснювала згодом заступниця Київського міського голови п. Ірина Кільчицька, «собачі» кошти пішли на вибори, мовляв, усі претензії до БЮТ, головного «винуватця» тих виборів. Така сентенція була вкладена у вуха міжнародним експертам з Європи, лідерів зоозахисного руху світового рівня, під час прес-конференції з даного питання. Щоправда, тут-таки з вуст заступниці міського голови прозвучали запопадливі обіцянки виконати Програму у зазначений термін, щоб належним чином зустріти футбольних фанатів у 2012-му. Без сумніву, що самореклама Леоніда Черновецького на гуманному ставленні до тварин додала йому електорату під час повторних виборів.

А восени виникло ще одне виправдання провалу Програми: економічна криза. У країні, де чиновники завжди кивали на людські проблеми, аби виправдати жорстокість до тварин, така відмовка була цілком придатною. Залишалося лише приправити її певними «спеціями» у вигляді залякування населення покусами та епідемією сказу. Така заготовка завжди була під рукою й озвучувалися в потрібний момент представниками санепідемстанції, ветуправління, ЖЕКів. Такий адмінресурс перекричить будь-які пікети…

І наче забули чиновники про те, як роками приїздили в Україну шановані в Європі фахівці, які ділилися досвідом у вирішенні проблеми безпритульних тварин та попереджали, що програма зі стерилізації принесе свої відчутні плоди лише за 3-4 роки. Однак підсумки почали підводити вже через рік, фактично не розпочавши як слід реалізацію Програми.

Залишається великий знак запитання: куди ділися виділені на Програму кошти? На запити громадських організацій до КМДА (зокрема директора Інституту сучасних проблем України Тетяни Метельової) щодо витрат на реалізацію Програми КМДА не дала жодної відповіді.

Фінансовими викрутасами київської влади зацікавилися й на Заході. Президент Міжнародного товариства «SOS» Тамара Тарнавська продемонструвала на нараді в КМДА вирізку з газети «Вашінгтон пост» від 6 квітня 2009 року, де були висвітлені цифри київського бюджету, що становлять близько 10 млн., з них на 2009 рік передбачено 3, 800 грн на утримання притулку в Бородянці. Як йдеться в статті, якщо цю суму поділити на 250 (кількість тварин, що утримуються в притулку), то знову таки викликає питання, чому голодними залишаються собаки в бородянському «притулку» і ситим – непомірно роздутий штат комунальників, що займаються цим питанням? Так ставлять запитання  британські медіа.

Епідемія жорстокості

Від початку 2007 року після офіційного припинення відлову безпритульних тварин їх стало помітно більше на вулицях міста. І тоді розпочалася кривава розправа над тваринами з боку мешканців. Захисниками тварин фіксується отруєння своїх підопічних на продовольчих ринках, на підприємствах, в навчальних закладах, в зонах відпочинку… До отруєння тварин традиційно залучаються майстри та двірники ЖЕКів. У різних районах міста знаходять трупи собак та котів з кульовими пораненнями. Поширюються випадки нечуваного садизму щодо тварин. Цей небезпечний синдром, включаючи легку доступність отрути та вогнепальної зброї нарешті мав би зацікавити правоохоронців, але, як показує практика, переважна більшість з них і досі не знає про існування Закону України про «Захист тварин від жорстокого поводження» .

Авторові не вистачило б і 16-ти газетних шпальт, щоб описати усі випадки жорстокості, що перетворилася сьогодні в столиці (а це показово для усієї України) на справжню «епідемію». Незважаючи на масштаби знищення тварин, влада відхрещується від причетності до собачих репресій. Прикметно, що більшість вбитих тварин СТЕРИЛІЗОВАНІ, знаходяться під опікою волонтерів, які не мають можливості їх захистити. На тлі кривавих шабашів осатанілих обивателів у столиці відсутня соціальна реклама, яка мала б прищепити часточку толерантності до чотириногих мешканців міста з боку населення.

Показово, що переважна більшість киян не схвалює жорстокості до тварин, а з року в рік зростає активний зоозахисний рух. Це переважно молодь, яка орієнтована на європейські норми гуманності й не терпить подвійних стандартів. Тож акції протесту продовжують вибухати в різних «офіційних» місцях, а найчастіше – під мерією. Люди звинувачують у жорстокості столичну владу, яка гучно проголосила свою гуманну позицію, зробивши таким чином крок уперед, до європейської гуманності, – аби потім стрибнути назад, у середньовічну жорстокість.

Згорнути програму, яку завалили?

8 квітня в КМДА під час наради з питань надзвичайних ситуацій чиновники посилалися на чутки про сказ, хоча жодного випадку сказу у столиці виявлено не було. Було запропоновано єдиний рецепт вирішення проблеми безпритульних тварин – масове знищення. Особливо агресивно виступали за убивство тварин головний лікар ветеринарного управління Л. Олійник, президент Асоціації лікарів ветеринарної медицини О. Рудь, головний лікар санепідемстанції Л. Козлова. Ні слова на захист програми не мовила одна з її виконавців, директор Центру ідентификації тварин Світлана Берзіна, яку пікетувальники нарекли «Міс жорстокість».

Підсумком наради в КМДА стало рішення надіслати запит до оргкомітету «Євро-12» щодо вибору методів вирішення проблеми безпритульних тварин. Дивує те, що у жовтні минулого року Черновецький вже отримав рекомендацію Всесвітнього товариства захисту тварин (WSPA) замінити убивство тварин альтернативними гуманними заходами. А чиновники КМДА за бюджетні кошти неодноразово їздили до сусідніх європейських країн переймати досвід гуманного вирішення проблеми безпритульних тварин. Чи не безглуздя радитися зі спорткомітетом в питанні, що не належать до його компетенції?

Ще в березні минулого року президент Міжнародного товариства захисту тварин «SOS» Тамара Тарнавська поставила питання про небезпеку знищення вуличних тварин напередодні «Євро-12». З огляду на зраду КМДА, зоозахисники різних організацій об’єднали свої зусилля для збору підписів протесту проти вбивства безпритульних тварин, які вони направлять на адресу ФІФА. Т. Тарнавська планує найближчим часом відвідати Францію, Швейцарію, Німеччину щоб привернути кола західної громадськості до цього питання.

Іноземці звинуватили київських чиновників у корупції та саботажі

Нещодавно за сигналами «SOS!» до Києва прибули відомі на Заході діячі у сфері захисту тварин та часті гості в Києві Джон Руейн (Велика Британія) та Крістіан Янач (Австрія). Це саме ті міжнародні експерти, яким столична влада вже більше десяти років солодко обіцяє вирішення проблеми гуманним шляхом у короткий час.

Під час прес-конференції іноземці висловили своє обурення щодо згортання програми зі стерилізації тварин та недотримання обіцянок київської влади. Одностайно вони висловили думку, що програму саботували і намагаються згорнути ті чиновники, що нагрівають на цьому руки.

Зокрема, західні експерти поставили під сумнів кількість бездомних тварин, наданих київською адміністрацією: від 20 до 30 тисяч. «Такі цифри не відповідають дійсності. Безпритульних собак принаймні удвічі менше і вони не створюють загрози місту. Центр ідентифікації тварин під керівництвом Світлани Бєрзіної мав кошти та час, щоб таки порахувати кількість тварин, а не видавати приблизні та удвічі завищені дані. Насправді ми спостерігаємо незацікавленість чиновників у вирішенні цього питання. У комунальній клініці на Троєщині під керівництвом Андрія Панченка працює 19 ветлікарів. Але якби один лише лікар оперував би в день лише одну тварину, то за рік проблема вже була б вирішена. Насправді ні Панченко, ні Бєрзіна не зацікавлені у вирішенні проблеми. Дивує, що ці люди не були покарані за саботаж. Йдеться про ганебні факти корупції на собачій крові, що псує імідж України напередодні футбольного свята», – сказав Джон Руейн, президент відомої британської організації з захисту тварин.

Австрієць Крістіан Янач, відомий своєю безпосередньою участю у закритті шкуродерні в Пирогові 1996 року (з 1997 – притулок Міжнародного товариства захисту тварин «SOS») висловив обурення цинізмом столичних посадових осіб. «Я упродовж 12 років відвідую Київ і маю враження дежавю від багаторічних завірянь столичної влади в гуманному підході до вирішення проблеми, яка досі так і не вирішена. Це безсоромна корупція, про це ми будемо говорити з президентами європейських країн та особисто зверенемося до Мішеля Платіні з пропозицією вивести Київ зі складу міст, у яких буде проходити «Євро-12».

Іноземці пообіцяли надати широкого розголосу цьому інциденту на Заході та направити підписи президентів ряду західних країн у ФІФА з пропозицією вивести Київ зі складу міст, у яких буде проходити «Євро-12».

«Ми не допустимо, щоб футбольне свято відбувалося на кістках та крові  тварин», – запевняють захисники тварин. 

У якості прикладу європейської гуманності щодо тварин іноземці пригадали, що візитною карточкою Риму є прищеплені й простерилізовані коти й собаки, які розкуто почуваються посеред архітектурних старожитностей та сучасного сервісу. Туристи  залюбки діляться з ними своїми обідами в кав’ярнях і всі залишаються задоволеними. Чому ж до приїзду іноземців у Київ так необхідно вичищати всю вуличну живність, як це було напередодні проведення конкурсу Євробачення та інших подій міжнародного значення?

Доки Україна не підросте до властивих європейцям норм біоетики, доки не звільниться від варварської жорстокості до тваринного світу та ковтальних рефлексів стосовно державних коштів, доти не бути їй рівною серед європейських держав.

Анжеліка КОМАРОВА, Спілка вільних журналістів