Сучасна Росія: бранка міфу

Усім вже відомо про ухвалу ПАРЄ, яка покладає політичну відповідальність за початок Другої світової війни та за поділ Європи між агресивними державами одночасно на два тоталітарні режими – нацистсько-гітлерівський та більшовицько-сталінський. Здавалось би, важко тут щось заперечити. Але маємо агресивно-роздратовану реакцію на цей документ з боку Ради Федерації Росії – верхньої палати найвищого законодавчого органу цієї держави. У затвердженій не так давно заяві ця начебто поважна державна інституція нашого північного сусіда розцінює позицію ПАРЄ як образливу для честі й гідності Росії, ба більше, навіть провокаційну.

А що тут провокаційного? Саме ганебно відомий пакт Молотова-Ріббентропа відкрив дорогу до війни. Без цього пакту Гітлер не зміг би напасти на Польщу, не зміг би розпочати бойові дії у Європі, а якби й розпочав – змушений був би капітулювати вже навесні 1940 року. З точки зору історії й документальної бази в цьому випадку нічого заперечити не можна.

Резолюція ПАРЄ (а перед цим, нагадаю, була резолюція Європарламенту, яка ототожнювала комунізм із фашизмом) – це ще вельми м’який за змістом і за формою документ. Адже під червоним прапором із серпом і молотом замордовано значно більше людей, ніж під червоним прапором із свастикою. І якщо СС та Ґестапо мають, скажімо, першість за числом знищених у Європі євреїв, то впевнене друге місце посідає ОҐПУ/НКВД/МҐБ; а от стосовно нищення українців ситуація зворотна. Але в резолюції йдеться тільки про сталінізм, а не про більшовизм як такий, тому в чинної російської влади була чудова нагода відхреститися від найбрутальніших злочинів тоталітарної системи, натомість оголосивши перемогу над нацизмом наслідком народного героїзму, проявленого всупереч цій системі. Тим більше, що саме так і було насправді – якщо не на 100%, то на 80%. Маршал Костянтин Рокосовський незадовго до смерті сказав журналістам: «От коли ми, командувачі фронтами, навчилися дурити цього кремлівського мудака, тоді й погнали німців геть».

Реакція ж російських можновладців була найбезглуздішою з усіх можливих з погляду нормальної людини, але цілком логічною під оглядом того химерно-міфологічного світу, в якому живе і Кремль, і, на жаль, переважна більшість росіян (соціологи засвідчують – понад 60% вважають, що СРСР самотужки був здатен перемогти держави Вісі, що для обізнаної у військово-політичній історії ХХ століття людини звучить анекдотично). Ядром цієї міфологічної системи є твердження, що «хороший» тоталітаризм (більшовизм) переміг «поганий» тоталітаризм (нацизм) у добу, коли демократія виявилася ні на що не спроможною, і тому світ мусить бути довіку вдячний «хорошій» диктатурі, і методи цієї диктатури не гріх брати на озброєння й сьогодні. Наслідки такої неототалітарної настанови ми мали змогу спостерігати рік тому у вигляді агресії проти Грузії; боюся, що ближчим часом матимемо нові прояви цієї незагоєної російської соціально-психологічної і політичної недуги.

Але парадокс ситуації полягає в тому, що раціональними засобами довести носіям міфологічної свідомості їхню неправоту неможливо (ані Сахарову, ані Солженіцину, ані іншим найвидатнішим російським же правозахисникам, історикам, журналістам та письменникам це так і не вдалося). Скидається, що ефективно вилікувати Росію від синдрому агресивного неосталінізму може тільки масштабна політична катастрофа, яка, на жаль, неминуче зачепить і сусідні держави, а тому нам слід називати речі своїми іменами і вміти ставити на місце адептів неототалітаризму. Чинна ж російська заява свідчить про те, що Росія залишилася неототалітарно-імперською державою, що вона не подолала своє минуле і продовжує існувати в системі неосталіністських координат, хай вони і звуться нині  «суверенною демократією» (який там прикметник до слова «демократія» був у товариша Сталіна? А в партайгеноссе Гітлера?).

А взагалі-то йдеться про небезпечну для самого російського суспільства річ: як бранець і співтворець (разом із владою) неототалітарної міфології воно в будь-який момент може бути втягненим в авантюри такого масштабу, що їхні наслідки стануть, як уже говорилося, катастрофічними...