Рік новий, а проблеми старі (Ще одне не зайве слово на захист тварин і на свій власний)

Наприкінці минулого року мені довелось ділом, а потім і друкованим словом рятувати тварин, яких комунальники позбавили даху над головою. Якби ж це був поодинокий випадок…

Відправляючись з одного кінця міста в протилежний, не рахуючись з власним часом та здоров’ям, я ставила на меті не лише захистити тварин (така вже в мене доля), а й розв’язання конфліктної ситуації між ЖЕКом 803 та захисниками тварин цього мікрорайону.

А коли цей своєрідний звіт випадково потрапив на http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=1806 (його першодрук здійснено на http://www.kontrast.org.ua/news/341.html) дехто з його читачів не полінувалися виступити проти моєї позиції з різкою критикою.

Я ж ставила на меті показати волонтерам руху на захист тварин приклад конструктивного й принципового діалогу з керівництвом інших ЖЕКів. І вони, мої постійні читачі й однодумці, мене зрозуміли й цілком підтримали. До речі, свій матеріал я адресувала тематичному сайту animalprotect.org, який було створено за моєї підтримки як рупор для захисту тварин, а на сайт gazeta.univ.kiev.ua матеріал потрапив випадково. Я була щиро вражена тим, скільки в нашому соціумі недоброзичливих і непоінформованих людей. Після прочитаних відгуків я ще більше переконалася в тому, що ставлення до тварин є дуже чутливим камертоном людяності й прогресивності.

Мабуть, я б і не стала відповідати на ці дрібні «покуси» не близьких мені по духу людей – мені не звикати. Однак розпочався рік новий і приніс із собою нові погані новини.

Собака, за яким ганялися комунальники, керовані однією-єдиною (!!!) скаргою (і не на покуси, а начебто на гавкотіння тієї сумирної істоти), загинув... Ні, він не потрапив в лабета гицелів, – він просто не витримав стресу.

Йдеться про собаку, якого журналіст газети «Сєгодня» Харчук обізвав терористом і який крадькома знаходив собі непевний прихисток у підвалі будинку. Так повелося в нашому хворому суспільстві: знаходять цапа-відбувайла і звинувачують його у всіх своїх життєвих проблемах, як це неоригінально вчинила мешканка В.Л. Її, бачте, не турбує ані цілодобове шумове навантаження від незаконно прокладеної поблизу житлового масиву великої кільцевої дороги, ані сусідство автостоянок з їх гучним і несвоєчасним завиванням сигналізаційних сирен, не кажучи вже про піротехніку, вибухи якої нагадують Сталінградську битву…

Собака цей понад 8 років був улюбленцем багатьох мешканців цього мікрорайону. Для людей, які ним опікувались, це моральна травма. Куди їм пожалітися? Хіба цей приклад – не підтвердження тому, що захист тварин є й захистом людей, захистом від моральних страждань?

Недарма я била на сполох про таку начебто просту річ, як замуровані підвальні віконця. На початку року вже мала ще одну недобру новину: замурували підвальні віддушини в одному з будинків по вул. Шолом-Алейхема (Лісовий масив) (№ 16 – ред.). Замурували наглухо, так що тим самим припинили функцію цих віддушин. Хазяйновиті господарі будинку зробили свою справу і спокійнісінько пішли грітися до своїх осель та їсти різдвяну кутю. Мабуть, вони ще й побожно хрестилися на образи… А в цей час малі бездоглядні істоти залишилися без даху над головою. І це в таку холоднечу!

Чи ж можемо ми називатися справжніми людьми, якщо з нашої (і не завжди мовчазної) згоди відбувається цькування представників найслабкішої ланки нашого суспільства. Захищаючи малих створінь Божих, ми захищаємо право на життя, захищаємо й себе. Адже й творення правової держави є неможливим без забезпечення захисту тварин. Недарма при вступі України в Раду Європи (1995 р.) нашій державі було запропоновано навести лад у правовій сфері з цього питання. До речі, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» було прийнято лише у лютому 2006 року. А працювати він має за безпосередньої участі людей, які рівняються не на Азію, а на Європу.

P.S. Усе-таки я відповім своїм опонентам, яких так роздратував мій торішній, але й досі актуальний матеріал.

Критик: Rusia 22:50 26.12.07

Согласна. Меры нужны другие, конечно, а не оставлять бездомных животных на улице (хотя бы потому, что они потом снова вернутся в тот же подъезд или подвал...), и не оставлять в подвалах закрытыми со всех сторон (когда умрут - запах будет, мягко говоря, не очень). Но когда заходишь в подъезд, в котором опять скрутили лампочку и темень непроглядная, и нюхом чуешь, что какая-то... животное, в общем, "сделало гадость" и вот как поднимаясь на свой этаж в это не вступить?

А.К. Прикро, що Вас турбує лише власний комфорт: «запах нє очєнь». А запахів гомо сапієнс Ви не помічаєте? Адже будьте об’єктивною: вони «дєлают гадость» і в під’їздах, і в ліфтах, та зрештою, по всій планеті, та так уже попсували екологію, що й свій власний вид поставили під загрозу виживання.

Или возвращаешься с собакой домой с прогулки, а в подъезде сидит бездомный котяра, которого "сердобольные" бабки запустили в подъезд и ещё чем-то накормили. Извините конечно, но я только на 7 кг. тяжелее собственной собаки и когда он, повинуясь природным инстинктам, рванёт вверх по ступенькам к этому котяре... Команды "ФУ!!!" или "Стоять!" нервно курят в сторонке, а я учусь летать...

А.К. З викладено видно, що у Вас недостатньо вихований пес. Я Вам співчуваю, але ж будьте й ви милосердними до того бідолашного котяри, що пригрівся у вашому під’їзді. Мені доводилось спостерігати в одному дресирувальному центрі, як собацюри спокійнісінько спостерігають, як повз них дефілює кіт. Цього кота, який до них свого часу прибився, використовують спеціально для тренінга собак: адже собака, як і його господар, повинен мати соціально коректну поведінку.

Так что решать проблему, конечно, надо. И не то чтобы очень радикально (с повальным усыплением, как у нас когда-то делали), а более продуманно и ... гуманно, что ли.. .Здесь нужен целый комплекс мер и "мероприНятий", а не просто законы. Здесь нужна РАБОТА... А это то, чего многие попросту не хотят видеть и делать.

А.К. Пані, яка називає «повальноє усиплєніє» «радикальним», помиляється. Мушу сказати, що воно не було радикальним, тому що було абсолютно неефективним. Доказ цьому – щорічно кошти платників податків на вбивство. Наведу лише цифри 2006 року, коли на знищення 16 (а за іншими даними до 20 тисяч) собак та котів у місті Києві було виділено 3 млн 200 грн. Яку доля цих коштів було розкрадено, достеменно знає звільнений вже керівник комунального підприємства «Притулок для тварин» (а точніше – концтабору для тварин у Бородянці) Мирон Кучинський. Так практикувалося з року в рік, а результат… До Вашого відома, після багаторічного присипляння тварин дитіліном (курареподібна речовина, яка знерухомлює тварину, однак спричиняє її довготривалі муки) під тиском захисників тварин та в результаті їх конструктивного діалогу з міською владою наприкінці минулого року була затверджена Київська міська програма регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами. Ця програма передбачає відлов, вакцинацію, стерилізацію (кастрацію) тварин та подальше випускання тварин на місця їх проживання під нагляд опікунів (захисників тварин).

Виходячи з цієї програми, наша орієнтована на Європу спільнота повинна бути толерантнішою до перебування безпритульних простерилізованих тварин на вулицях. В усякому разі, їхня кількість вже не ростиме, а зменшуватиметься. А врешті решт, терпите ж ви, шановні, автомобілі, які їздять прямісінько по тротуарах, не дуже стишуючи швидкості! До речі, збивають автомобілі людей частіше, ніж їх кусають собаки, тим паче бездомні (це доведений факт).

Критик: metra2 21:38 26.12.07

Стаття занадто однобока. По-перше, так і не зрозуміло, хто ж відповідальний за відлов та стерилізацію тварин. Чи виділені відповідні кошити ЖЕКам, може, створена спеціальна організація, яка б цим займалася?

А.К. Я не ставила на меті інформувати про такі вже загальновідомі речі, а зверталася до тих, хто співчуває тваринам або принаймні читає газети). Повторюся: матеріал був адресовано створений для зоосайту.

По-друге, не висвітлено погляд противників награного «гуманізму»: у моєму дворі, наприклад, бездомні собаки, яких підкормлюють добрі бабусі, регулярно кусають малих дітей, а коти, вибачайте, сруть в підвалах, із-за чого в під"іздах "неприємно пахне".

Тут пані, що іменує себе metra, говорить щось про «награний гуманізм». Це кого вона має на увазі? З її слів, бабусь, які діляться своєю пенсією з чотириногими бідолагами. Це ж на кого вони грають? Може премії за це отримують чи ордени? Я б сказала, що metra плює d бік тих, хто здатен на нормальне людське співчуття, підкріплене дією. Автор цієї недоброзичливої тиради, з усього видно, не перевантажена гуманізмом. Її подальші просторікування – цьому доказ:

Єдина конструктивна думка (іронізую, звичайно) – про "підступних комунальників", які тільки тим і займаються, що "витісняють тварин з підвалів". Нарешті, занадто довго, як на мій смак.

А.К. Я б сказала, що ця пані просто не знає, якої шкоди може заподіяти собі та своїм дітям, тримаючи в своєму серці таку жорстокість, і, вибачте, світлих думок тут катма…А ось і ще один тому доказ:

ПС: Науково доведено, що миш’яком практично неможливо отруїтися. Реакція організму миттєва - через якийсь із двох виходів отрута виводиться з організму і не завдає шкоди. Флобер цього просто не знав :-)

А.К. Браво! Ви часом собі до ранкової кави миш’як не підмішуєте? Можливо, це якась модна біодобавка? Бідолашний Флобер і не знав, що це така гарна штука! Мені навіть дивно, що хтось заходить в Інтернет, щоб висловити такий абсурд! Вживайте миш’як, шановна. Смачного!

P.S. Наостанок ще раз спробую звернути вашу увагу на те, що тварини мають спорідненість з нами: як і ми, вони відчувають біль, холод і страх. Бажаю, щоб цих негараздів було якомога менше і в них і в нас у новому році!

Фото: http://www.all4cat.info/uploads/posts/thumbs/1153843700_alic.jpg

Додаток від редакції.

Мышьяк – яд

http://n-t.ru/ri/ps/pb033.htm

В сознании многих слова «яд» и «мышьяк» идентичны. Так уже сложилось исторически. Известны рассказы о ядах Клеопатры. В Риме славились яды Локусты. Обычным орудием устранения политических и прочих противников яд был также в средневековых итальянских республиках. В Венеции, например, при дворе держали специалистов-отравителей. И главным компонентом почти всех ядов был мышьяк.

В России закон, запрещающий отпускать частным лицам «купоросное и янтарное масло, крепкую водку, мышьяк и цилибуху», был издан еще в царствование Анны Иоанновны – в январе 1733 г. Закон был чрезвычайно строг и гласил: «Кто впредь тем мышьяком и прочими вышеозначенными материалы торговать станут и с тем пойманы или на кого донесено будет, тем и учинено будет жестокое наказание и сосланы имеют в ссылку без всякия пощады, тож ученено будет и тем, которые мимо аптек и ратуш у кого покупать будут. А ежели кто, купя таковые ядовитые материалы, чинить будет повреждение людям, таковые по розыску не токмо истязаны, но и смертию казнены будут, смотря по важности дела неотменно».

На протяжении веков соединения мышьяка привлекали (да и сейчас продолжают привлекать) внимание фармацевтов, токсикологов и судебных экспертов.

Узнавать отравление мышьяком криминалисты научились безошибочно. …Мышьяк обладает способностью долго сохраняться в одном месте. Поэтому при судебно-химических исследованиях в лабораторию доставляют образцы земли, взятой из шести участков возле места захоронения человека, которого могли отравить, а также части его одежды, украшения, доски гроба...

Симптомы мышьяковистого отравления – металлический вкус во рту, рвота, сильные боли в животе. Позже судороги, паралич, смерть. Наиболее известное и общедоступное противоядие при отравлении мышьяком – молоко, точнее главный белок молока казеин, образующий с мышьяком нерастворимое соединение, не всасывающееся в кровь.

Мышьяк в форме неорганических препаратов смертелен в дозах 0,05...0,1 г, и тем не менее мышьяк присутствует во всех растительных и животных организмах. (Это доказано французским ученым Орфила еще в 1838 г.) Морские растительные и животные организмы содержат в среднем стотысячные, а пресноводные и наземные – миллионные доли процента мышьяка.

http://www.chemport.ru/pertable/elinfo.php?el=33

Малые количества М. необходимы для жизни. Однако в районах месторождении М. и деятельности молодых вулканов почвы местами содержат до 1% М., с чем связаны болезни скота, гибель растительности. Накопление М. особенно характерно для ландшафтов степей и пустынь, в почвах которых М. малоподвижен. Во влажном климате М. легко вымывается из почв.

Согласно рекомендациям Международной комиссии по защите от излучений, предельно допустимое содержание 76As в организме 11 мккюри. По санитарным нормам, принятым в СССР, предельно допустимые концентрации 76As в воде и открытых водоёмах 1·10-7 кюри/л, в воздухе рабочих помещений 5·10-11 кюри/л. Все препараты мышьяка очень ядовиты. При остром отравлении ими наблюдаются сильные боли в животе, понос, поражение почек; возможны коллапс, судороги. При хроническом отравлении наиболее часты желудочно-кишечные расстройства, катары слизистых оболочек дыхательных путей (фарингит, ларингит, бронхит), поражения кожи (экзантема, меланоз, гиперкератоз), нарушения чувствительности; возможно развитие апластической анемии.

Еще о мышьяке: http://find-all.ru/articles/18023 http://www.xumuk.ru/encyklopedia/2726.html